Розділ 277
-До речі... персонал готелю згадував, що сьогодні проводиться фестиваль снігу.
За сніданком у ресторані готелю Рейна першою порушила тишу.
-Кажуть, там виставляють снігові скульптури й влаштовують ігри, наприклад, битви сніжками. Звучить весело, тож чому б нам не піти подивитися?
Запропонувала Рейна, розправляючись зі шведським столом.
Перед дівчиною височіло кілька порожніх тарілок, але навіть під час розмови вона продовжувала спритно нарізати млинці й один за одним відправляти їх до рота.
-Фестиваль снігу, ось як? Це й справді звучить цікаво.
З інтересом відгукнувся Клаель, попиваючи чай після їжі.
В ігровому сюжеті подій на кшталт фестивалю снігу не було, але це дійсно здавалося веселою затією. Кататися на лижах було чудово, але, мабуть, поринути бодай раз у дитячі зимові забави теж непогано.
-А, так. Його влаштовують тут щороку для розваги туристів.
Додала подруга Рейни... Мейлі Рубі.
Оскільки в Мейлі, в цих краях жили родичі, вона, схоже, чудово зналася на таких речах.
-Програма фестивалю снігу включає чимало подій... створення снігових скульптур, битви сніжками, перегони на санчатах, катання на ковзанах, безлімітне гаряче рагу, дегустацію місцевого саке і навіть купання в крижаній воді. Сноурен зазвичай тихе й безлюдне містечко, але в цей період сюди з'їжджається купа народу.
-Здається, наприкінці я почув якесь моторошне слово... ти сказала «купання в крижаній воді»?
-Так, купання в крижаній воді. Учасники мають перепливти озеро, де плавають крижини, змагаючись на швидкість. Зазвичай у цьому беруть участь лише чоловіки.
-З-зрозуміло...
-Там є й події з грошовими призами, тож розважайтеся на повну.
Якщо в чомусь і брати участь, то Клаель надав би перевагу будь-чому, окрім купання в крижаній воді. Помітивши, як Клаель злегка затремтів, Рейна подарувала йому свою звичну чарівну посмішку «Святої».
-Клаелю, погуляймо разом. Ти ж не проти?
-Так, звісно. Я з радістю складу тобі компанію.
-О, я теж хочу піти!
-Леді Рейно, можна й нам приєднатися до вас?
Подруги Рейни... Мейлі, Шерон та Ванесса також весело висловили бажання піти на фестиваль снігу. Рейна лагідно кивнула з ніжною посмішкою, відповівши: «Звісно».
Клаель, Рейна та три її подруги вже визначилися з планами на день. Залишалося питання щодо останньої людини.
-А як щодо вас, містер Юрій?
-Я... залишуся з Хайзеном.
У відповідь на запитання Клаеля, Юрій промовив це, мляво помішуючи суп ложкою. Протягом усієї трапези він сидів глибоко задуманий, з явним занепокоєнням на обличчі. З самого ранку він майже нічого не з'їв, лише безцільно крутив ложкою в тарілці.
(Взагалі-то, за сюжетом саме Рейна мала б побиватися через Шуру Хайзена... але я радий, що все так склалося. Рейні, схоже, абсолютно байдуже.)
Як вони й говорили вчора на гарячих джерелах, Рейна дійсно не виявляла до Шури жодного інтересу. Неможливо врятувати того, хто сам не шукає порятунку... схоже, вона просто викреслила Шуру з кола тих, кому збиралася допомагати.
(Ну, з мого погляду, так навіть краще. Рейна має просто насолоджуватися зимовими канікулами й не забивати собі голову цим хлопцем.)
Неважливо, «Свята» вона, героїня гри чи звичайна студентка — це нічого не змінювало. Кожен має повне право відпочивати влітку та взимку. Так влаштований світ.
-Ну що ж, тоді після сніданку вирушаємо на фестиваль... хоча перед цим треба передати Шуру, принцу Еріку.
Вирішивши повністю довірити Шуру, Юрію, Клаель зробив ковток чаю.
Невдовзі після того, як принца ввели в курс справи, Ерік прибув особисто, і Шуру передали йому. Почувши, що чорним левом виявився Шура, Ерік виглядав здивованим, але, здавалося, швидко все зрозумів. У супроводі Юрія, гвардійці Еріка взяли Шуру під варту й повели геть.