Розділ 271
На шляху додому, людина на яку ми випадково натрапили, виявився одним зі студентів нашої академії... Шурою Хайзеном. Він раптово перетворився на чорного лева й напав.
Так... таємничим монстром, який учора вчинив погром на вечірці, був не хто інший, як цей похмурий хлопець на ім'я Шура Хайзен!
(Ну, взагалі-то я й так це знав...)
Несучи на спині до готелю Шуру, який знову повернувся до своєї людської подоби, Клаель тихо зітхнув.
Шура був одним із головних героїв гри. Залежно від обраного сюжетного маршруту, у нього навіть могли зав'язатися романтичні стосунки з Рейною. З одним оком, прихованим пов'язкою, загорнутий у довгий шарф і пальто, він виглядав як типовий підліток із синдромом восьмикласника... але насправді для цього була поважна причина.
Шура перебував під прокляттям, і частини його тіла, включно з оком, перетворилися на звірині. Пов'язка та інше вбрання потрібні були саме для того, щоб приховати це. Попередня трансформація в чорного лева також сталася через дію прокляття.
(Зрештою, вони з Рейною разом знімають це прокляття й стають парою... принаймні так каже сюжет, але те закінчення було більше схоже на гірку й сумну погану кінцівку. Чесно кажучи, я просто не можу за них уболівати.)
Меріба... щасливо-нещасний фінал. Попри те, що героїня та головний персонаж залишаються разом, у гравця після цього залишається лише відчуття тривоги й незадоволеності. З погляду Клаеля, йому геть не подобався фінал на маршруті Шури, тому, хоч він і не втручався, змусити себе підтримувати ці стосунки теж не міг.
-Я залишив Хайзена в медпункті. Схоже, це просто голод та анемія, тому наразі причин для хвилювання немає.
Залишивши Шуру під наглядом персоналу готелю, Клаель повернувся до вестибюля. Там він коротко пояснив усе Рейні, Юрію та подругам Рейни, які на нього чекали.
-Це лише те, що я почув від коридорного... але, схоже, Хайзен також зупинився в цьому готелі? Він, очевидно, сидить безвилазно у своєму номері й замовляє їжу туди, тому ми жодного разу його й не бачили.
-А, ось як... І все ж, чому він опинився в такому стані...?
Юрій із легким тремтінням у плечах озвучив своє запитання. Під «таким станом» він, імовірно, мав на увазі подобу чорного лева. Щоб людина перетворювалася на звіра — про таке ще ніхто не чув.
-Я не знаю... Може, це якась магія?
-Ну... упевнений, у нього є свої обставини. Краще не розпитувати його про це.
Клаель знизав плечима.
Він знав про тягар, який ніс Шура, але сам Клаель нічого не міг із цим вдіяти. Це було прикро... але зараз залишалося тільки дати всьому спокій.
-Нам доведеться залишити це на лікарів... і на принца Еріка.
Шура перетворився на монстра й напав на вечірку. Навіть якщо це сталося ненавмисно, він скоїв напад на місце, де перебували королівські особи, тому про це необхідно повідомити. Завдяки контакту з Еріком, у вирішенні його проблем, можливо, з'явиться якийсь прогрес.
(Але... щасливого фіналу не буде. Навіть «Свята Рейна» не змогла б його врятувати...)
Спосіб зняти прокляття існує. Проте... це необов'язково веде до щасливого кінця. Навіть Рейна в ігровому сценарії не змогла врятувати Шуру. Усе, що вони могли зробити — це разом падати на дно й досягти того гіркого фіналу.
Цей світ уже став зовсім іншим, якщо порівнювати з грою, тож залишається тільки сподіватися, що все поверне в кращий бік.
-Ем... Клаель?
Рейна посмикала Клаеля за рукав. Її погляд, спрямований знизу вгору, про щось благав. Знаючи її так довго, він одразу зрозумів, що вона хотіла сказати.
-А, уже час вечері. Ходімо їсти?
Через Шуру вони втратили трохи зайвого часу, але вже справді настала пора їсти. Попри свій тендітний вигляд, Рейна мала чималий апетит, і схоже, вмирала від голоду.
(Вибач, Хайзене... але вечеря Рейни має більший пріоритет, ніж твої проблеми. Зрештою, ми зараз на відпочинку. Будь ласка, більше не завдавай їй клопоту.)
-Ну що ж, шановні. Ходімо?
Подумки перепросивши в Шури, Клаель узяв із собою Рейну й попрямував до ресторану готелю.