Розділ 27: Розділ 27

Розділ 27

Поки Рейна здобувала все більше союзників у королівській столиці...

Клаель, який жив у віддаленому містечку Егбел, ось-ось мав зіткнутися з важливим поворотним моментом у своєму житті.

-Я ніколи не думав, що настане день, коли в мене будуть шлюбна зустріч.

Того дня Клаелю було призначено першу в його житті зустріч із потенційною нареченою.

Його партнеркою була дочка з певної родини священників. Той, хто її познайомив, був кардинал, який приїхав забрати Рейну.

Клаелю було двадцять три роки.

У цьому світі цей вік уже трохи вважався таким, що перевищує найкращий час для шлюбу.

Можливо, кардинал був уважний до Клаеля, а може, мав якийсь інший намір... Хай там як, він організував зустріч, а жінка мала приїхати аж із королівської столиці.

-Гм... Це справді нормально, священнику?

Той, хто стурбовано запитав, був Ораторіо, власник магазину одягу, який був постійним відвідувачем святилища.

Місцем був магазин одягу, яким він керував. Клаель прийшов вибрати одяг для шлюбної зустрічі.

-Є якась проблема? Я визнаю, що мені це не дуже пасує, але…

-Не в цьому річ. Справа не в одязі… Мені просто цікаво, чи нормально проводити зустріч щодо шлюбу, поки Рейни немає.

-Хіба не саме тому я й роблю це зараз? Я вже в тому віці, коли теж маю думати про шлюб.

Минув місяць відтоді, як Рейну прийняли до Великого Храму в королівській столиці.

Для Клаеля це означало звільнення від обов’язків з виховання та навчання, і нарешті він отримав трохи часу для себе.

Жити разом із Рейною не було особливо складно.

Навпаки, оскільки вони більше не могли ділити домашні справи та храмові обов’язки, у нього навіть стало менше вільного часу.

Однак були й речі, які стали обмеженими під час життя з дівчиною такого віку.

Одним із найяскравіших прикладів було пошук партнера для шлюбу.

Оскільки він жив з Рейною, у нього було менше можливостей зустрічатися з людьми, і Клаелю було важко знайти шлюбного партнера.

-Я впевнений, що Рейна знайде своє щастя в королівській столиці. Вже час — ні, давно пора — щоб і я почав зосереджуватися на власному житті.

-Розумію... Ну, я не буду тебе зупиняти, але я все одно хвилююся. Цікаво, що б подумала Рейна, якби дізналася про це...

— стурбовано промовив Ораторіо.

Незвично для нього, він насупив брови.

-Щось сталося з Рейною? Не думаю, що варто про це хвилюватися...

Клаель нахилив голову.

Якби батько одружився, не повідомивши її, як доньку це могло б зрозуміло викликати в неї суперечливі почуття.

Але… Рейна була розумною дівчиною.

Вона, мабуть, розуміла, що Клаель уже перевищив найкращий вік для шлюбу, і листа після цього мало б бути достатньо, щоб повідомити їй про це.

-Розумію... Ну, добре. Так. Тоді я поправлю поділ цього костюма.

-Так, дуже дякую.

-До речі, коли ваш партнер для шлюбної зустрічі має прибути до міста?

-Вона має прибути післязавтра. Будь ласка, підшийте поділ до того часу.

-Добре, я зрозумів... Сподіваюся, все пройде добре. Так.

-Дякую. Ну тоді…

Залишивши поправляти костюм дещо схвильованому Ораторіо, Клаель вийшов з магазину.

Рейна вирушила до королівської столиці та розпочала нове життя.

Клаель також не міг дозволити собі вічно стояти на одному місці.

(Що ж, я не можу дозволити собі, щоб кардинал втратив обличчя, тож, мабуть, доведеться викластися на цій зустрічі.)

Клаель випрямив спину й подивився на західне небо, що сяяло у променях заходу сонця.

Клаель був налаштований рішуче від пошуків шлюбу... але, на жаль, цей ентузіазм виявився марним.

Через два дні жінка, яка мала приїхати до Егбела на шлюбну зустріч, так і не з’явилася.

Як він згодом почув… напередодні зустрічі вона возз’єдналася зі своїм другом дитинства, який щойно повернувся з поля бою, і вони зникли, тримаючись за руки.

Клаель навіть не встиг побачити цю жінку жодного разу, і зрештою йому відмовили.