Розділ 264
Чорний, як смола, лев влетів до зали, розбивши скляне вікно, що вело в сад. Ігноруючи численних гостей, він кинувся прямо на Шаделію.
-Обережно!
Першим зреагував не Клаель чи Рейна, а кронпринц Ерік Сейнкл. Оскільки він, як господар вечора, був неподалік сцени, йому вдалося стати між співачкою та чорним левом.
-Р-р-ра!
-Кух... Ха!
Ерік вихопив меча й заблокував потужний удар пазурів. Він скривився від неймовірної сили звіра... але зумів відштовхнути його, змусивши лева відступити.
(Гм... А він став сильнішим, ніж був, — мимоволі подумав Клаель. — Ерік виявився здібнішим, ніж я очікував. Треба буде переглянути свою думку про нього.)
-Луєй, допоможемо Його Високості!
-Не треба мені нагадувати, Вілле!
-Я теж вас підтримаю...!
Вілл, Луєй та Мелоні кинулися на допомогу Еріку. Вілл атакував чорного лева магією, Луєй використовував магічну підтримку та магічні стріли, а Мелоні чаклувала заклинання зцілення. Четвірка діяла злагоджено, зовсім як головні герої гри.
-Здається, вони впораються і без нашої допомоги...
-Що нам робити, Клаелю?
-Евакуюємо гостей. Я скоординуюся з персоналом, щоб вивести їх, а ти, Рейно, займися пораненими!
Клаель діяв швидко. Чорний лев полював лише на Шаделію, і зараз її захищали Ерік із друзями. Гості в паніці розбігалися в усі боки; дехто падав, інші отримували порізи від розбитого скла.
-Зрозуміла! Ти теж будь обережним, Клаелю!
-Ти також, Рейно... Усі, прошу, евакуюйтеся спокійно! Не піддавайтеся паніці!
-Муня-муня... не можу більше пити...
-Містере Юрій, припиніть марити уві сні! Ви ж учитель, зрештою!
Крикнувши на п’яного Юрія, Клаель разом із персоналом почав керувати евакуацією. Зрештою, більшість людей покинула залу. Залишилися лише Ерік із компанією, які продовжували бій, та охорона готелю, що трималася на безпечній відстані.
"............"
Шаделія виглядала вкрай стривоженою. Лише Клаель, який добре знав гру, розумів причину її блідості.
-Клаелю, ми вивели всіх поранених!
-Добре... А як там у них справи?
Завершивши з лікуванням останніх постраждалих, Рейна підбігла до Клаеля. Коли той подивився на поле бою, то побачив, як Ерік відбив черговий удар пазурів і контратакував випадом.
-Р-р-ри-и-и...!
-Ха... ха... Оце сила...!
Ерік важко дихав. Хоч серйозних ран він не мав, було видно, що виснаження бере своє. Чорний лев мав силу боса другої половини сценарію, і хоча Ерік тримався гідно, його витривалість добігала кінця.
-Я думав, вони впораються... але, мабуть, для них це занадто велике випробування?
-Нам втрутитися, Клаелю?
Запитала Рейна.
Якби це була Рейна з гри, вона б уже давно кинулася в бій, але зараз вона чекала на рішення Клаеля.
-Так, схоже, іншого вибору в нас немає...
-Уво-о-о-о-о-о-о-о!
Щойно Клаель приготувався приєднатися до битви, знову пролунав дзвін розбитого скла.
-Еріку! Стережись!
У залу влетів не сніговий бігфут, а Вінсент Флейм, увесь вкритий снігом. Клаель не знав, чому він тут, але Вінсент пробив інше вікно, не те, через яке вдерся звір.
-Тримай!
-Гуо!
Вінсент вгатив по чорному леву ударом свого великого меча. Несподівана атака з іншого боку спантеличила монстра, і він був змушений відстрибнути.
-Добре! Ми можемо це зробити, хлопці!
-Р-р-ри-и-и...!
Зрозумівши, що опинився в невигідному становищі через нову загрозу, чорний лев востаннє зі злістю глянув на Шаделію і втік. Він вистрибнув у розбите вікно й розчинився в темряві ночі.