Розділ 263
Залишивши Луєй на Мелоні і вирішивши просто ігнорувати його... вечірка йшла без жодних серйозних пригод.
Рейна вечеряла поруч із Клаелем, і хоч, і потроху, але попивала вино. Попри тендітну зовнішність, вона мала чудовий апетит. Можливо, через високий опір до статусних ефектів, її було важко сп’янити. Вона закидала їжу до рота так, ніби пакувала речі в магічну торбину, чим неабияк дивувала офіціантів.
Інші головні герої не наближалися. Ерік розважав гостей, а поруч із ним стояла Морква Лорел. Час від часу він кидав погляди на Рейну... але не наближався і мав на обличчі гіркий вираз. Вілл сміявся разом зі своїми однокурсниками. Наче його колишня впертість і відлюдкуватість були вигадкою, він тепер вільно жартував у компанії.
Проблемою, як і очікувалося, був Луєй Біскіт. Навіть тримаючи Мелоні поруч, він щоразу намагався підібратися до Рейни, щойно бачив нагоду, але щоразу його відганяли крижані погляди навколишніх.
-А тепер, почнемо розважальну програму.
Нарешті ведучий на сцені подав голос. Гості, що теревенили між собою, замовкли й звернули погляди до сцени в глибині зали.
-Сьогодні ми запросили співачку з західних земель. Вона відома як володарка чудодійного голосу — леді Шаделія.
На заклик ведучого на сцену вийшла жінка. Це була дівчина майже неземної краси. Біле волосся та червоні очі видавали в ній альбіноса. На її маленькій, стрункій постаті була сукня в стилі готичної лоліти. Вона випромінювала таку неземну ауру, ніби щойно зійшла зі сторінок казки, що кожен у залі мимоволі зітхнув від захоплення.
(Та не може бути... вона з’являється саме в цей момент...?)
Клаель теж зітхнув. Однак... з іншої причини, ніж решта гостей. Співачка Шаделія. Це був персонаж, який з’являвся у платному додатковому контенті «За межами райдужного сяйва». Вона мала містичний голос, що дарував слухачам благословення. На відміну від «Святої», вона не була пов’язана з Богинею, але володіла власною версією чудес. Вона не з’являлася в грі, поки не завантажиш додаток, але мала важке минуле і залежно від руту, могла приєднатися до команди.
-Вона така загадкова... правда ж, Клаелю?
Рейна звузила очі, спостерігаючи за співачкою. Шаделія теж шанували як носійку чудес, подібно до «Святої», але вона нею не була. Категорично ні. Джерело її сили лежало не в божественному благословенні, а в чомусь набагато жахливішому. І все ж... можливо, Рейна відчула щось, що зрезонувало з нею, бо дивилася на Шаделю з тривожним виразом обличчя.
-Леді Шаделія? Я її знаю.
Прихилившись до Клаеля в нетверезому стані, Юрій видихнув хмаринку алкогольних парів.
-Це співачка, що мандрує західним континентом... Чув, що потрібно викласти гору золотих монет, аби вона заспівала бодай одну пісню, і що вона навіть може крутити королівськими особами, як захоче...
-О, ви дуже обізнані, містер Юрій.
-Звісно, вона ж відома. Я взагалі-то працююча людина, тож читаю газети.
-Так-так... раз ти працююча людина, постарайся не перепити. Ти смердиш, тож, будь ласка, відсунься.
-Еп!
Клаель відштовхнув плече Юрія, щоб той відійшов подалі. Поява Шаделії перед Рейною означала, що подія з додаткового контенту активована. Не було часу на необережність.
(У грі Рейну запрошують на вечірку одразу після завантаження додатку, і саме тоді вона з’являється... а якщо з’являється Шаделія, то прийде і той хлопець.)
З огляду на все, що відбувалося досі, події розгорталися не зовсім як у грі... але пильність була необхідна. Поки Клаель готувався до найгіршого, сталося саме те, чого він боявся.
-А тепер, нехай вона заспіває. Її фірмовий твір — «Колядка, присвячена Старим Богам»...
-А-а-а-а-а-а-а-а-а!
Тільки-но ведучий закінчив фразу, як із натовпу вирвався крик. Одразу після цього скляне вікно, що сполучало залу з садом, з гуркотом розлетілося на друзки, і всередину встрибнула величезна тінь.
-Р-Р-Р-РИ-И-И-И-И-И-И-И-АААААААААААААА!
Це був монстр-лев. Чорний, як смола, завбільшки з африканського слона, він увірвався до зали й кинувся прямісінько на Шаделію, що стояла на сцені.