Розділ 260
Залишивши Еріка та інших позаду, Клаель та його група попрямували до столу, заставленого їжею.
-Ем... ви ж «Свята», чи не так?
-Ах, леді Рейно Лорел. Це честь зустрітися з вами...!
Клаель та його група їли страви зі шведського столу, але... поступово люди почали підходити до них.
Усі вони були гостями вечірки — місцевими впливовими особами та дворянами, які супроводжували Еріка та інших.
-Ви не проти розповісти нам свою історію?
-Ваша сукня просто чарівна.
-Ви воістину прекрасна... така божественна...!
Здавалося, люди, що збиралися навколо, намагалися підлизатися до Рейни.
«Свята» в центрі уваги. Молода жінка незрівнянної краси — кожен, схоже, був зачарований її присутністю.
-Чи може бути... ви «Святий» Бірн?
-Ви той, кого визнали «Святим покровителем освіти», правильно?
І тоді... на подив, до Клаеля також підійшло чимало людей.
Клаель останнім часом теж став відомим як видатна постать у Храмі.
Якими б не були їхні наміри, люди починали збиратися навколо нього.
(Подібні речі несподівано клопіткі.)
Хоч він і народився в родині маркіза... він усе одно був лише п'ятим сином. Чесно кажучи, це викликало дискомфорт.
-Прошу вибачення. Я сьогодні тут як приватна особа.
Рейна вправно давала раду ситуації, плавно уникаючи людей, які намагалися підійти ближче.
-Якщо у вас є до мене справа, будь ласка, приходьте до Великого Храму в королівській столиці. Тоді ми зможемо поговорити належним чином.
-О ні... дозвольте нам хоча б трохи поговорити...
-Мені шкода... я насправді зараз подорожую. Але якщо буде інша нагода, я обіцяю...
-Ох...
Коли Рейна сказала це з трохи опущеними бровами, люди, що зібралися навколо неї, замовкли.
Споглядаючи, що Рейна виглядає стурбованою, вони почувалися так, наче роблять щось не так.
(Вражаюче... вона вже так звикла мати справу з людьми.)
Це, мабуть, завдяки її спілкуванню з багатьма людьми в академії та Великому Храмі.
Вона розуміла, як інші сприймають її, і навчилася використовувати це на свою користь.
Комунікативні навички Рейни безумовно покращилися порівняно з тим, що було раніше. Можливо, навіть більше, ніж у Клаеля, який був старшим за неї.
-Вона дійсно щось із чимось. Мені потрібно вчитися у неї...
-Ах, ви ж Клаель Бірн, чи не так? Якщо ви не проти, як щодо того, щоб випити разом?
Поки Клаель захоплювався нею, до нього підійшла жінка.
Вона була вбрана в сукню з надто низьким вирізом і продовжувала дивитися на нього знизу вгору, ніби намагаючись спокусити.
Її груди досить пишного розміру спокусливо колихалися, поки вона намагалася заманити Клаеля.
-Я забронювала номер у цьому готелі. Чому б нам не продовжити пити там?
(Ах... вона з таких типів. Це рідкість.)
Клаель був і вчителем, і видатною постаттю, визнаний «Святим».
Час від часу він ставав мішенню для таких медових пасток.
Чи то заради грошей, влади, чи щоб підібратися до Рейни через Клаеля — мотиви були різні, але спокусливі жінки іноді підходили до нього.
(Я дійсно хочу колись одружитися, але щось настільки кричуще... до того ж вони завжди зникають тієї миті, як я їм відмовляю, і мене ні разу не домагалася повторно та сама людина, тож... вони, мабуть, не так уже й серйозно налаштовані.)
-Прошу вибачення. Я сьогодні наглядаю за студентами, тож, можливо, іншим разом...!?
Саме коли він почав відмовлятися, Клаель раптово відчув, як по його спині пробіг мороз.
Це було так, наче хтось кинув лід йому за комір.
Він у паніці обернувся — і там була Рейна, яка солодко посміхалася.
-Клаелю, цей ростбіф був абсолютно чудовим. Тобі варто спробувати.
-Ах, а-ага... звісно. Дякую.
Рейна протягнула тарілку з м'ясною стравою.
Схиливши голову в подиві через раптовий холод, Клаель прийняв тарілку.
-Ах, прошу вибачення. Щодо тієї колишньої пропозиції...
Потім... коли він спробував ще раз відхилити медову пастку, Клаель здивовано кліпнув очима.
Коли він повернувся з тарілкою ростбіфу в руках, жінка в сукні, яка була тут мить тому, зникла.
-Га... куди вона поділася?
-Клаелю, щось не так?
-Ні... я міг би заприсягтися, що тут щойно була жінка...
-Жінка...? Я нікого не помітила. Тут хтось був?
Рейна з цікавістю схилила голову.
Можливо, це була лише його уява, хоча відчуття були занадто живими для фантазії наяву.
-Містер Бірн. Це вино чудове — тобі варто спробувати!
-Містер Юрій, ти забагато п'єш.
-Ува-а... у мене голова йде обертом. Мені так добре~
-Боже мій... щоб учитель-наглядач був у такому стані, ми ніколи не зможемо дивитися в очі студентам.
Клаель відчув себе трохи наляканим, думаючи, чи не побачив він щойно примару, але вирішив не зациклюватися на цьому й знову зосередився на їжі.
.
.
.
(П.П Походу Рейна одразу позбулась цієї жіночки ахахахах)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )