Розділ 258
Трохи пізніше за Клаеля та Рейну нарешті з'явився Ерік, який до цього застиг як статуя перед входом.
Чомусь Ерік прибув, супроводжуючи Юрія, і побачивши, як Рейна та Морква теревенять, його обличчя злегка сіпнулося.
-Принце Еріку, сюди. Будь ласка, йдіть сюди.
Побачивши, що Ерік застиг біля входу, Морква поманила його до себе.
Покликаний своєю нареченою, Ерік підійшов важкими кроками.
-Г-гей... Моркво. Вибач, що залишив гостей на тебе.
-Ні, все гаразд. Ми ж заручені, зрештою.
-Т-так... тому що ми заручені...
Поки він говорив, Ерік продовжував кидати погляди на обличчя Рейни.
(Ах... це, мабуть, неймовірно ніяково для нього...)
Спостерігаючи Еріка таким, Клаель дивився на нього трохи холодними очима.
Еріку подобалася Рейна. Це було очевидно для будь-кого.
Менше з тим, Ерік був заручений із Морквою.
Коли і дівчина, яка йому подобалася, і його наречена перебували в одному місці, не було нічого дивного в тому, що він почувався некомфортно.
-І все ж... Моркво, твоя сукня чудова.
-Дякую. Ти також виглядаєш дуже красиво, Рейно.
-Я рада це чути. Клаель теж мене похвалив, знаєш?
З іншого боку, дві дівчини, у яких мали б бути незручні стосунки, спілкувалися у дружній та веселій манері.
Спостерігаючи, як вони так люб'язно розмовляють, Ерік зщулився, виглядаючи абсолютно винуватим.
(Цей хлопець свого роду найгірший. Мені було байдуже, поки це були просто налаштування гри, але у нього є наречена, і він усе одно заглядається на інших жінок, а тепер ще й супроводжує містера Юрія... Що це за герой такий?)
-Клаель... що саме тут відбувається?
-...Поняття не маю.
Відокремившись від Еріка, Юрій, схоже, відчув дивну напругу і запитав вагаючись.
Клаель відчував те саме й у відповідь похитав головою.
Ловлячи на собі погляди як Клаеля, так і Юрія... Ерік зібрався з духом і відкрив рота, намагаючись приєднатися до розмови дівчат.
-Ем... Моркво...?
-Так, мій наречений, принце Еріку?
-Ох, ем... Рейно?
-Щось трапилося, наречений моєї сестри, принце Еріку?
-........................Нічого.
І... він був ущент розгромлений.
Йому слід було просто здатися, але замість цього він безпорадно опустив плечі від поразки.
Його власне невірне серце було причиною цього, тому для співчуття не залишалося місця, але менше з тим він виглядав жалюгідно.
-Ну що ж, Моркво. Я піду.
-Гаразд, будь ласка, насолоджуйся вечіркою. Побачимося пізніше.
-Так, побачимося пізніше.
З цими словами Рейна та Морква завершили те, що, ймовірно, було їхньою першою сестринською розмовою за довгий час.
Рейна повернулася до Клаеля, а Морква взяла Еріка під руку.
-Ах...
-Щось не так, принце Еріку?
-Ні... нічого...
Коли Морква зазирнула йому в обличчя, Ерік не знаходив слів.
Наче спеціально напоказ Еріку, Рейна переплела свою руку з рукою Клаеля.
-Ну що, ходімо, Клаелю?
-Так... ходімо.
Ерік подивився на них очима, які, здавалося, благали про допомогу.
Він виглядав як цуценя, що чіпляється заради порятунку, але Клаель повернувся спиною, удаючи, що не помічає цього.
(У тебе така красива наречена — чого ще ти взагалі можеш хотіти? Що за розпещене дитя.)
-Ну ж бо, Клаелю. Давай чогось поїмо? Дивись, це он туди.
-Так... давай поїмо.
-Ах, можна мені з вами?
-Мені теж. Ходімо, Рейно?
Клаель, Рейна, Юрій та подруги Рейни всі разом попрямували до столу, заставленого їжею.
.
.
.
(П.П Як сказав Клаель, у цього притрушеного є чудова наречена, котра терпить навіть те що він задивляється на її сестру, но це притрушене не хоче заспокоїтись.)