Розділ 257
Клаель, Рейна та три її подруги пройшли крізь вхід, і коридорний супроводив їх до місця проведення вечірки.
У просторому залі зі стелі звисали люстри, а також було розставлено безліч столів. На столах стояли різноманітні страви, а навколо них збиралися й весело теревенили чоловіки та жінки, вбрані в костюми й сукні.
-Будь ласка, ваш вітальний напій.
-Ти...?
І ось... щойно група ступила до зали, до них підійшла жінка.
Тією, хто з посмішкою привітав їх і протягнув келих із напоєм, була особа, яку Клаель упізнав. Не знайома, але вона також була персонажем, що з'являвся в «За межами райдужного сяйва».
-Морква Лорел...
Пробурмотів Клаель занадто тихо, щоб інші могли почути.
Морква Лорел.
У сюжеті гри її називали «дворянська леді-лиходійка», персонажем-ворогом.
Донька з родини герцога Лорел, яка дала світові попередню «Святу» — не прийомна дитина, як Рейна, а та, хто успадкувала справжню дворянську кров.
Морква захоплювалася «Святою» і сама хотіла нею стати.
Проте, коли «Свята» з'явилася — Рейна, яка не мала дворянської крові й нічого не знала про манери чи етикет, — то Морква почала плекати заздрість і ненависть.
Її погані почуття вибухнули, коли Рейна привернула увагу Еріка.
Вона безжально мучила Рейну, а ближче до кульмінації історії навіть намагалася позбавити її життя за допомогою монстрів.
Зрештою її засудили. Через вигнання Моркви було відроджено Короля Демонів.
-А, сестро Моркво. Давно не бачилися.
І все ж... попри те, що вона була її найлютішим ворогом і напівфінальним босом, Рейна тепло посміхнулася Моркві Лорел.
Це не була та ввічлива соціальна посмішка, яку вона продемонструвала Еріку раніше. Це був щиро ніжний вираз обличчя.
-Так, леді Рейно. Доброго вечора.
-Будь ласка, не називай мене «леді». Навіть якщо ми не рідні по крові, ти все одно моя сестра.
-Твоя правда... Тоді, Рейно, ласкаво просимо.
Рейна та Морква почали мирно теревенити.
Клаель був здивований цим видовищем, але зумів зберегти нейтральний вираз обличчя.
-Дозволь мені представити вас. Сестро Моркво, це Клаель Бірн.
-Ах, то ви і є містер Бірн. Я багато про вас чула.
-Так... пані Моркво. Ви ж не вчилися в моєму класі, правильно?
Морква була одного віку з Еріком.
Хоч вона й була студенткою академії, вона не обрала теологію чи музику.
-Прошу вибачення... Я вивчала предмети, які викладає містер Бірн, зі своїм приватним репетитором. Для досвіду я обрала інші класи.
-Я не критикую вас. Рейна завжди під вашою опікою, чи не так?
Висловлюючи свою вдячність, Клаель кинув допитливий погляд на Моркву.
За оригіналом, Морква мала б бути ворогом... і все ж вона здавалася щиро близькою з Рейною.
Не виключено, що вона прикидалася, але в грі Морква не була людиною з таким самовладанням.
(Це тому, що я не йшов рутом Еріка, тож вона не бачить у мені ворога... чи, можливо, вона теж...?)
-Перероджена?
-Прошу? Ви щось сказали?
Клаель пробурмотів це японською, але Морква лише спантеличено схилила голову. Вона ніяк особливо не зреагувала.
Вона, ймовірно, не була переродженою. Якщо вона прикидалася, то була надзвичайно хорошою акторкою.
(Якщо так... то невже моє навчання Рейни викликало якийсь ефект метелика...?)
Судячи з цього, принаймні Морква, швидше за все, не знущатиметься з Рейни.
Вона також не буде засуджена і у розпачі не відродить Короля Демонів.
Це означало, що найбільша загроза в цій грі не з'явиться.
-Взаємно. Будь ласка, продовжуйте піклуватися про мою молодшу сестру.
На відміну від себе в грі, Морква ніжно посміхнулася і протягнула Клаелю келих із напоєм.
Прийняті Морквою, нареченою Еріка та господаркою заходу, група приєдналася до вечірки.