Розділ 256
Ніч настала, поки вони обирали сукні.
Група сіла в екіпаж, який за ними надіслав Ерік, і попрямувала до готелю, де він зупинився.
Готель, до якого вони прибули, був набагато більшим і розкішнішим за той, у якому зупинилися Клаель та інші. Як виявилося, його завершили лише минулого року і побудували як віллу для членів королівської родини, щоб насолоджуватися зимовим відпочинком.
-У когось грошей справді аж занадто багато, так...
Щойно зійшовши з екіпажу, Клаель пробурмотів собі під ніс.
Екстравагантний дизайн готелю більше приголомшував, ніж вражав.
Як можна було витратити стільки грошей на готель, який використовуватиметься лише кілька разів на рік?
Хоча Клаель народився і виріс у родині маркіза... він завжди просто втрачав дар мови від того, як королівські особи та дворяни витрачали свої гроші.
-Ох... в-він величезний.
-Ого... неймовірно...
Навіть Юрій та подруги Рейни завмерли від нервів.
Якщо навіть ці дівчата, які, ймовірно, були із дворянських родин , були приголомшені, то це справді мало бути щось надзвичайне.
-Це неймовірно, Клаелю.
Рейна, яка вийшла з екіпажу слідом, також була здивована — хоч і не так сильно, як інші.
Рейна приміряла кілька суконь... але зрештою обрала першу, яку одягла.
Вбрана в перламутрову сукню-русалку, Рейна виглядала як русалка або снігова фея.
-Гей, Рейно. Ти прийшла.
З входу до готелю з'явився юнак.
Він був кронпринцом королівства Сейнкл, одним із головних героїв — Ерік Сейнкл.
-Вибач за раптове запрошення. Я просто випадково почув, що ти тут.
-Зовсім ні... Я вдячна за запрошення. Дякую, що прийняли нас сьогодні.
Рейна відповіла Еріку з ніжною посмішкою.
Це виглядало як м'яка і красива посмішка... але Клаель, який добре знав Рейну, міг сказати. Цей вираз обличчя був її ввічливою соціальною маскою.
-............Прекрасна.
Ерік був зачарований, вражений у саме серце стриманою посмішкою Рейни.
-Ц-ця сукня... вона виглядає на тобі дивовижно. Ти ніби принцеса-русалка яка з'явилася на суші...
-Дякую. Це робить мене щасливою.
-Н-ну тоді... чи можу я...?
-Ходімо, Клаелю?
Ерік простягнув руку, щоб супроводити її, але Рейна елегантно це проігнорувала.
Вона просунула свою руку під руку Клаеля і попрямувала до входу в готель.
Клаель, кинувши жалісливий погляд на Еріка, супроводив Рейну всередину.
-Ого...
-В-вибачте нас...
-Дякуємо за запрошення...
Мейлі, Шерон і Ванесса пройшли повз Еріка, який застиг як статуя, зі складним виразом обличчя.
Можливо, йому ще ніколи не відмовляли в супроводі... менше з тим, Ерік залишався нерухомим, все ще з витягнутою рукою.
-В-взагалі... якщо ти не проти, чи не міг би ти супроводити мене?
Можливо, йому стало шкода кронпринца.
Юрій єдиний зупинився і несміливо простягнув свою праву руку.
-...Так, приємно познайомитися, пані.
-...Я не пані, принце Еріку.
-Ах, невже ви насправді зріла дама? Чи можу я дізнатися ваше ім'я, якщо це не завдасть клопоту?
-Ні... ми ж зустрічалися в академії, хіба ні? Я вчитель, пам'ятаєте?
-Вчитель...?
У сукні... і з насильно нанесеним покоївкою макіяжем, Юрій Канеста виглядав повністю як жінка. Ерік, схоже, не усвідомлював, що вона була вчителем, якого він знав.
За мить, зрозумівши справжню особистість жінки, яку він супроводжував, Ерік видав крик від шоку.
.
.
.
(П.П А Юрій ще той троль хахахах, так і треба цьому утирку, так-так, я великий хейтер цих чотирьох придурків))).)