Розділ 251
-А, містер Бірн.
-А, містер Юрій. Нарешті нам вдалося зустрітися.
Спустившись із вершини до підніжжя зо три рази, він зустрів свого колегу, Юрія Канесту. Позаду Юрія також були подруги Рейни. Здавалося, що нарешті всі зібралися тут.
-Як у вас справи? Насолоджуєтеся катанням?
-Так, небесна подорож була дуже веселою.
-Небесна подорож... хіба ви не на лижах каталися?
Юрій з цікавістю схилив голову, дивлячись на Клаеля, у якого був відсторонений погляд. Катання на лижах, звісно, було веселим, але для Клаеля політ у небі справив значно сильніше враження.
-Ні... нічого. Важливіше інше, чи всім весело?
-Так. І Шерон, і Ванесса швидко все схоплюють, і вже опанували основи.
-Це чудово. Тепер ми можемо кататися всі разом.
-Коли ми трохи більше звикнемо, можливо, навіть влаштуємо перегони.
-Звучить непогано. Тоді, може, спустимося всі разом?
Клаель спускався з гори разом із Рейною, Юрієм та трьома студентками. Клаель, Юрій та подруга Рейни, Мейлі, були досвідченими лижниками, і їхнє катання було майстерним. Рейна також легко ковзала по снігу завдяки своїм природним фізичним даним. Ті, кому було важко, — це двоє новачків... Шерон і Ванесса. Вони їхали трохи позаду інших, рухаючись незграбно.
-Не треба поспішати. Не кваптеся і спускайтеся повільно!
Клаель загальмував і зупинився приблизно посеред схилу, гукаючи до тих двох, що були трохи вище.
-У вас усе добре виходить. Тільки будьте обережні, щоб не впасти!
-Т-так!
-Зрозум... Кя-я!
-А...!
Ванесса втратила рівновагу і ледь не впала. Клаель інстинктивно крикнув... але вона швидко відновила рівновагу.
-Га...?
Побачивши, як дівчина уникнула падіння з такого незручного положення, Клаель здивовано кліпнув очима. Коли він уважно придивився, щоб зрозуміти, що сталося... то побачив маленьку тінь, яка обережно підтримувала тіло Ванесси.
-Китоголов...
Розправивши крила і притулившись до Ванесси, там був плюшевий китоголов. Це була одна з плюшевих іграшок, яку Клаель колись давно купив для Рейни і яка тепер слугувала вмістилищем для «Святих Духів». Придивившись, він також помітив плюшевого білого кролика, який чіплявся за тіло Шерон. Здавалося, ці двоє були настільки зосереджені на своєму першому досвіді катання на лижах, що навіть не помітили, як їх підтримують плюшеві іграшки.
-Зрозуміло... отже, турбота про подруг на вищому рівні.
Не було потреби це підтверджувати. Це, мабуть, Рейна так усе влаштувала, щоб допомогти своїм подругам.
-Клаелю, з тобою щось трапилося?
-Ні... я просто подумав, що іншого від тебе й не очікував, Рейно.
Рейна під'їхала до нього на лижах і зазирнула Клаелю в обличчя. Клаель усміхнувся, хвалячи турботливу Рейну.
-Будь ласка, продовжуй піклуватися про своїх подруг і надалі.
-Так, звісно... Тоді рушаймо?
Рейна тихо хихикнула і заковзала вниз по схилу, мов снігова фея. Через її граціозне катання було важко повірити, що вона сьогодні стала на лижі вперше. Клаелю, мабуть, більше не було чого її вчити.
-Здається, там теж усе добре... Яке полегшення, що стало менше турбот.
Ще раз озирнувшись на двох студенток, що пасли задніх, Клаель рушив слідом за Рейною.