Розділ 25: Розділ 25

Розділ 25

Забель Лорел, старший син родини Герцогів Лорел.., спробував напасти на Рейну, свою зведену сестру та «Святу».

Цей обурливий інцидент поширився герцогським особняком, як лісова пожежа, сколихнувши всіх.

-Мій син зробив щось що не можна простити... Мені так шкода! Справді, мені дуже шкода!

Дізнавшись про ситуацію, батько Забеля, Зеронт, відмовився від посади глави родини герцогів Лорел і вибачився перед Рейною.

Те, що зробив Забель, було абсолютно неприпустимим.

Навіть якщо вони не кровно споріднені, він намагався напасти на свою сестру... і до того ж ще й на «Святу».

Якби цей факт став публічним, родині Дюк Лорел настав би кінець.

Не лише Великий Храм, а й громадяни, які шанують «Святу», повстали б проти них.

-Я суворо покараю свого сина. Його навіть можуть позбавити спадку. Тож, чи не могли б ми якось вирішити це питання приватно...?

-Що ви кажете, Батьку!

Голос підвищила не Рейна, а Морква, яка була також присутня.

-Леді Рейна ледь не стала жертвою нападу свого брата і дуже злякалася! І ви хочете це приховати, ніби нічого й не сталося? Це абсолютно неприпустимо!

-Ух...

(Заткнися! До того ж, якщо родина Герцогів Лорел зазнає краху, тобі теж доведеться несолодко, чи не так!?)

Зеронт кричав у своєму серці.

Що ж сталося за один день...? Морква надзвичайно сильно прив'язалася до Рейни, і навіть зараз вона міцно обіймала її.

Для початку вона сказала, що Рейна пережила жахливий досвід..? але насправді Рейна не постраждала.

Коли Забель прокрався до кімнати Рейни, вона ночувала в кімнаті Моркви і її там не було.

-Але... якщо так триватиме й надалі, родина Герцога Лорел...

-Тестю, будь ласка, підніміть голову.

-Леді Рейна?

В обіймах Моркви, Рейна ніжно посміхнулася.

-Давай залишимо це питання між нами. Немає потреби здіймати галасу.

-Н-невже це справді нормально? Справді?

-Леді Рейно, ви впевнені в цьому?

-Так. Я не проти.

Рейна тепло посміхнулася і подивилася на всіх присутніх очима, сповненими співчуття.

-Я вже є членом родини Дюк Лорел. Я не хочу надмірно дорікати своїй родині за їхні помилки. Якщо зять Забель справді замислиться над своїми вчинками, цього буде достатньо. Немає потреби позбавляти його спадку. Будь ласка, не карайте його надто суворо.

-Я розумію... Я переконаюся, що Забель глибоко все обміркує.

-Натомість, якщо я колись у майбутньому припущуся помилки, будь ласка, пробачте мені з посмішкою. Давайте вважатимемо, що ми квити, добре?

Осяяна божественним сяйвом, вона заявила про це з посмішкою «Святої».

Побачивши цю всеохоплюючу ніжну посмішку, Морква схопилася за груди й вигукнула: "Га!"

-Якщо леді Рейна так каже, мені більше нічого додати. Я подбаю про те, щоб той дурний брат потер головою об землю й вибачився.

-Ми вдячні за вашу милість... «Свята» Рейно...

Морква склала руки в молитві, а Зеронт глибоко схилив голову.

Криза, яка могла б призвести до падіння родини Дюк Лорел, вдалося уникнути — завдяки милосердю Рейни.

(Леді Рейна ніколи б не помилилася... Бути такою милосердною до цього дурного брата...!)

(Слава Богу, що леді Рейна така добросердечна людина... Я вже справді не можу підняти голову...)

Морква та Зеронт обоє похвалили доброту та благородство Рейни.

-"Хухуху..."

Однак... Зеронт ще цього не усвідомлював.

Що родина Герцога Лорел має великий борг перед Рейною.

Замість того, щоб використати «Святу» Рейну заради родини Герцога Лорел, Зеронт сам зрештою став тим, кого використали.