Розділ 248
Клаель, Рейна, її подруги та Юрій, який приєднався до них пізніше, поснідали в готельному ресторані, одяглись в лижне спорядження й вирушили до засніженої гори. Вночі йшов сніг, але на ранок він припинився. Погода для катання була ідеальною. На білосніжному схилі вже дехто з ентузіастів граційно ковзав униз.
-Ну що ж, почнемо кататися?
-Так, давайте!
На слова Клаеля, Рейна відповіла щасливою посмішкою. Можливо, через те, що це ігровий світ, але на лижному курорті навіть підйомники працювали на магії, тож насолоджуватися катанням можна було з повним комфортом. У групі, що зібралася на схилі, були Клаель, Рейна, Юрій та троє інших, включаючи подругу Рейни — Мейлі.
-До речі... перш ніж ми почнемо, хочу запитати: хтось із вас має досвід катання?
-Я маю. Хоча минуло вже чимало часу.
-А я катаюся щороку.
Юрій та Мейлі підняли руки. Рейна та дві інші подруги, схоже, були новачками. Лижі — це чудове дозвілля, проте існує ризик травмуватися. Перед початком необхідно провести належний інструктаж.
-У такому разі, найефективніше буде розбитися на пари, щоб навчати одне одного. Як нам визначитися з парами...
-Я буду в парі з Клаелем, добре?
Перебивши Клаеля, твердо заявила Рейна.
Її м'яка посмішка супроводжувала безапеляційну заяву. Клаель інстинктивно відхилився назад.
-Так, звісно. Жодних проблем.
-Все ж таки, містер Бірн та леді Рейна — ідеальна пара.
Хоча Клаель відчув певний тиск, подруги Рейни погодилися з радісними посмішками. Чомусь вони навіть перезирнулися й загадково підморгнули одна одній.
-Отже, залишаємо Рейну на містера Клаеля. Я повчу Ванессу.
-Шерон, я навчатиму тебе.
Пари було визначено, і Юрій з Мейлі теж об'єдналися. Це рішення було прийнято без урахування побажань Клаеля... але оскільки бути в парі з Рейною йому було не так уже й неприємно, він проковтнув усі заперечення.
-...Добре тоді, почнемо з невеличкої лекції біля підніжжя.
-Хіба ми не поїдемо на підйомнику?
-Безпечніше спочатку навчитися уникати травм. Почнемо з того, як ходити на лижах.
У лижному спорті перше, чому треба вчити, — не як ковзати, а як пересуватися. Це може здатися надто простим, але якщо не вмієш ходити, то нікуди й не дістанешся.
-Намагайся не нахилятися вперед — перенеси вагу на п'яти... Так, саме так. Повільно. Крок за кроком.
На рівній ділянці снігу Клаель крок за кроком ішов разом із Рейною. Неподалік інші пари теж почали навчання з подібних настанов.
-Ось так, Клаелю?
-Так, дуже добре. Рейна справді дуже швидко вчиться.
Хоча Рейна і була «Святою» — вона непогано справлялася з фізичними навантаженнями. Насправді її рухи були досить спритними, та й показник спритності в грі теж був високим.
-Це тому, що ти такий чудовий вчитель, Клаелю. Якби я була сама, то навіть від страху встати б не змогла.
Сказала Рейна, сяючи від щастя.
-Оскільки ти поруч зі мною, я можу тренуватися зі спокійним серцем... Будь ласка, будь моїм провідником і далі, добре?
-Ха-ха... Якось надто драматично як для звичайного навчання на лижах.
Клаель знову відчув дивний тиск і гірко посміхнувся. Він просто вчив її кататися... то чому відчуття було таким? Клаель відчував дивний тиск, ніби його заплутують у павутиння.
-Далі я навчу тебе, як правильно падати й підніматися.
-Так, розраховую на тебе.
"............"
Дивлячись на божественну посмішку Рейни, Клаель переконував себе, що відчутий тиск — лише плід його уяви.
.
.
.
(П.П ну що сказати, Рейна пробую маніпулювати фліртом, щоб Клаель звертав на неї більше уваги і тд, хехе, Клаель починає це помічати, і відчувати дискомфорт хахаах)