Розділ 242
Після цього... вони повечеряли в готелі, прийняли ванну й лягли спати. Це лише подорож і це ще не означало, що обов'язково має статися щось особливе. Кажуть, у готелі були гарячі джерела, але Клаель скористався душовою кабіною в їхньому номері. Якоїсь особливої причини не було — він просто втомився з дороги, хотів швидко сполоснутися й заснути.
-М-м... уже ранок...
Ранкове світло пробивалося крізь щілину в шторі. Клаель якийсь час бездумно дивився на незнайому стелю, але згодом згадав, що вони в поїздці. Він підвівся з ліжка, яке здавалося трохи не таким, як вдома, і злегка розім'яв руки й ноги.
-Ссс... ссс...
-А...?
Повернувши голову на тихе, мирне сопіння, він побачив на сусідньому ліжку жінку, яка солодко спала. Чарівний силует, що мимоволі приковував до себе погляд. Свіже юне обличчя. Каштанове волосся, розсипане по подушці. Струнке тіло. Уві сні її піжама трохи задралася, оголивши акуратний пупок, а в розрізі на грудях виднілося щось рожеве...
-Стоп, це ж пан Юрій...
Це не жінка, а чоловік. Це був його колега, Юрій Канеста. Клаель ледь не влип. Він уже мало не завівся, подумавши, що поруч із ним напівголою спить якась незнайомка.
(У котре... я ловлю себе на думці... невже ця людина справді чоловік...?)
Звісно, він знав правду... але щоразу починав сумніватися. Зовнішність Юрія була беззаперечно жіночною. Він виглядав як мила старша сестра. Клаель чудово пам'ятав, що перед ним хлопець, але той мав настільки небезпечно привабливий шарм, що мимохіть закрадалася думка: «А яка, власне, різниця, якщо він такий гарний?».
-Ні, ні, ні... він чоловік. До того ж мій колега...
Клаель закрутив головою, проганяючи нечисті думки, що тільки-но почали зароджуватися. Потім... він подивився на годинник. Була сьома ранку.
-Ссс... ссс...
-Трохи зарано... але, мабуть, буду вставати.
Клаель виліз із ліжка й переодягнувся. Намагаючись не розбудити Юрія, він навшпиньках попрямував до виходу.
-Ну що ж...
Він максимально тихо відчинив двері й вислизнув у готельний коридор. Так само безшумно зачинив їх і повернув ключ у замку.
-Тепер... можна піти випити кави в лаунж-зоні...
Клаель рушив коридором у напрямку готельного холу. Персонал уже прокинувся й заклопотано снував туди-сюди, виконуючи ранкову роботу.
(Працюють у таку рань... Що не кажи, а зараз гарячий сезон.)
Для готелю, розташованого прямо біля гірськолижного курорту, ця пора року була піком відвідуваності. Напевно, деякі затяті лижники вирушали кататися з самісінького ранку, тож готель уже поступово оживав.
-Доброго ранку.
-О, доброго ранку, пане.
У лаунж-зоні готелю вже перебував працівник, одягнений як офіціант.
-Ви прокинулись рано. Уже збираєтеся на лижі?
-Ні, просто випадково прокинувся. Прийшов сюди, щоб трохи розвіяти сонливість.
-До сніданку ще є трохи часу... Бажаєте чаю?
-Якщо вам не важко.
-Звісно. Зачекайте, будь ласка, одну хвилину.
Поки Клаель чекав на дивані, офіціант швидко приніс йому чашку чаю. Над білим керамічним горнятком здіймалася пара, а повітря наповнилося багатим ароматом. Коли він підніс гарячий напій до губ, у роті розлився солодкий смак чаю з молоком.
-Хух... смачно.
-Дякуємо. Відпочивайте, будь ласка, — офіціант із посмішкою вклонився й відійшов.
Клаель неквапливо сьорбав чай, розглядаючи краєвид за вікном.
-...Чудово. Схоже, сьогодні буде сонячно.
Надворі ясніло — ідеальна погода для лиж. Минулої ночі йшов сніг, але зараз він, здається припинився.
-Усі будуть задоволені.
Було б прикро приїхати на відпочинок і просидіти в чотирьох стінах через завірюху. Якщо сонячно, то це взагалі чудово.
-...М-м?
Поки Клаель насолоджувався чаєм і дивився на двір... він раптом насупився, щось відчувши.
Він уловив божественну силу. Неподалік відчувалися хвилі благословення Богині — те, чим міг володіти лише священнослужитель.
-......Хм.
Клаель поставив чашку й підвівся з дивана. Бажаючи перевірити джерело цієї божественної енергії, він попрямував у той бік, звідки відчував коливання.
.
.
.
(П.П Ахахахах, Рейна бережись, в тебе є суперниця (суперник), головне щоб Клаель не піддався до цього зла у вигляді Фембоя. хд)