Розділ 238
-А, вибачте!
Клаель швидко встав із місця й перегородив п'яниці шлях. Чоловік перед ним був геть п'яний: обличчя червоне як буряк, ноги підкошуються, а на голові чомусь була пов'язана краватка, точнісінько як у стереотипного п'яного офісного працівника з його минулого світу.
(Хоча ні... який із нього офісний працівник у цьому середньовіччі. Що це взагалі за тип...?)
-Прошу вибачення за те, що мої студентки розшумілися.
-А, студентки? Оця дрібното — студентки?
-Угх...
З рота п'яниці війнуло такою потужною хвилею перегару, що аж очі виїдало. Тхнуло просто жахливо. Неймовірно гидко. Що ще гірше, його хрипкий голос лунав на весь вагон, і інші пасажири вже почали кидати на них підозрілі та осудливі погляди.
-Чого вас тільки вчать, га? Хіба вам не казали, що в поїздах не можна галасувати?
-......Нам дуже шкода.
-Вибачте нам, — підхопили дівчата за спиною Клаеля.
Звісно, вони розмовляли трохи голосно... але, чесно кажучи, цей п'яничка створював куди більше шуму. Дівчата абсолютно не заслуговували на подібні крики, проте зайві неприємності під час веселої подорожі були ні до чого. Тож, аби залагодити все мирно, вони вирішили просто перепросити.
-Через вас, малявки, мій відпочинок із випивкою зіпсовано, прокляття! І це все ваші «вибачте»?!
-Звісно. Нам дійсно прикро за завдані незручності.
-Тоді нехай якась із вас підійде сюди, плесне мені випити й розважить як слід!
-Що...?
Клаель міцно насупився від такої нахабної вимоги.
-Налий мені! Налий, кажу тобі, прокляття! Розважте мене і налийте алкоголю!
"............"
Наливати лише тому, що дівчата трохи заголосно розмовляли? Абсолютно абсурдна вимога, яка не піддавалася жодній логіці.
(Зачекайте-но... Цей тип просто намагається поприставати до юних дівчат?)
П'яниця дивився зовсім не на Клаеля, який затуляв прохід, а на чотирьох дівчат за його спиною. Ось воно що. Цей мерзотник причепився до них лише для того, щоб підкотити до молоденьких студенток.
(Звісно, вони спілкувалися, але не настільки голосно, щоб це комусь заважало... Який же мерзенний старий збоченець!)
Клаель незадоволено зітхнув. Якщо згадати... у його минулому житті, в тій токсичній компанії, де він гарував, був точно такий самий тип. Начальник-самодур, який постійно кричав на молодих співробітниць через будь-яку дрібницю. Клаель ніколи не міг збагнути, що в цьому веселого... Той бос ні разу не підвищив голосу на чоловіків, зриваючись виключно на жінках.
(Простіше кажучи... йому просто потрібна увага дівчат. Який же брудний старий збоченець.)
-......Ми перепрошуємо за шум. Однак я не дозволю своїм студенткам робити подібні речі. Будь ласка, повертайтеся на своє місце.
-Що?! Я тут взагалі-то постраждала сторона, прокляття! Не зухваль переді мною! Ану йди сюди!
-Ах...!
П'яничка грубо відштовхнув Клаеля й потягнувся до дівчат. Він спробував схопити за руку Рейну, яка сиділа ближче до проходу... але Клаель залізом перехопив його кисть.
-Га, що за —
-......Слухай, я ж сказав тобі заспокоїтися.
-Ік...?!
Глухо й небезпечно прогарчав Клаель. Коли він зблизька пропалив чоловіка крижаним поглядом... п'яниця видав якийсь переляканий, здавлений звук.
-Ти вже надто старий, щоб залицятися до юних дівчат. Хочеш, щоб я зламав тобі цю руку?
-Ой-ой-ой...?!
Щойно Клаель міцніше стиснув пальці, чоловік дико зойкнув від болю. Зазвичай Клаель був м'яким і всіляко уникав конфліктів, але у студентські роки мав славу запеклого бійця. Попри те, що тепер він був священником, він належав до типу «бойових священників» — тих, хто використовує магію підтримки для посилення власного тіла та ведення ближнього бою.
-В-відпусти мене!
П'яниця засіпався й ледве вирвав свою руку з хватки Клаеля.
-Я прощаю тебе на сьогодні! Просто заваліть пельки!
"............"
Наостанок п'яничка з усієї сили жбурнув пляшку, яку тримав у руці. Клаель встиг виставити руку й заблокувати удар до того, як вона поцілила йому в обличчя, але розлитий алкоголь повністю забризкав йому голову та волосся.
-Клаелю...! — у паніці підхопилася з місця Рейна.
-Усе гаразд, Рейно.
Вона підскочила й почала тремтячими руками витирати обличчя Клаеля своєю хустинкою.
-Вибачте, містер Бірн, це все через нас...! — слідом за Рейною, Мейлі та інші дівчата винувато схилили голови перед учителем.
-Усе добре... Це були абсолютно безпідставні звинувачення. Вам, дівчата, нема про що хвилюватися.
-Але все одно...
-Просто про всяк випадок намагайтеся говорити трішки тихіше. Цього буде цілком достатньо, — коли Клаель з теплою посмішкою промовив це, чотири дівчини слухняно закивали.
-Ти в порядку, Клаелю?!
-Боже мій, який жах, — додала літня пара.
Юрій та літнє подружжя також поспішно підійшли й допомагали витирати одяг Клаеля та підлогу своїми хустинками. Посеред цієї метушні... Рейна тихенько потягнула Клаеля за рукав.
-Клаелю...?
-Так?
-Дякую, що захистив мене... Я була дуже щаслива, — тихо промовила вона, дивлячись на нього знизу вгору.
На її обличчі змішалися почуття провини та чистої радості. Почервонівши до кінчиків вух, вона сором'язливо прикрила рот долонею.
-А ще... мені здалося, що твоя сувора сторона — це дуже круто...
"............"
Вона побачила ту його сторону, яку він найменше хотів їй показувати. Клаель страшенно зніяковів через те, що втратив контроль і продемонстрував свої давні бійцівські характер, тож просто мовчки відвів погляд убік.
.
.
.
(П.П Як і писав в попередньому розділі, цей мужик заслуговує удар кулаком в його писок.)