Розділ 230
Рейна вийшла з королівського палацу і сіла в карету Великого Храму, щоб повернутися додому. Хоча в академії сьогодні був вихідний, Рейна мала священні обов'язки у храмі як «Свята». Нагальної потреби поспішати додому не було, але вона не мала часу. У неї не було зайвої хвилинки, щоб обідати з Наслідним Принцом.
-Будь ласка, вирушаймо.
-Зрозуміло, «Свята».
Щойно Рейна попросила про це, карета рушила з місця. Поруч із каретою, що рухалася, вишикувавшись у стрій, їхали Храмові Лицарі. Навіть самі Храмові Лицарі часом сумнівалися, чи дійсно Рейні потрібен ескорт.
"............"
Погойдуючись у такт нерівному руху карети... Рейна мовчала. Коли вона була з Клаелем, на її обличчі завжди сяяла посмішка, яскрава, наче сонце, але наодинці вона була саме такою. Власне... зараз її навіть можна було назвати роздратованішою, ніж зазвичай.
(Я не бачила обличчя Клаеля вже одинадцять годин... У мене починається дефіцит Клаеля.)
Протягом перших трьох місяців після вступу до академії Рейна жила окремо від Клаеля... але відтоді як він почав там працювати і вони почали бачитися регулярно, вона стала набагато чутливішою до його відсутності.
-Клаелю...
Судячи з усього, Клаель сьогодні насолоджувався своїм вихідним. І це було добре. Він завжди тяжко працював, думаючи про своїх студентів. Він заслужив на належний відпочинок. Рейна завжди хотіла бути з Клаелем, але не хотіла обтяжувати його. Вона могла часом проявляти егоїзм, але ніколи не збиралася переходити межу розумного.
-Клаелю... Клаелю... Клаелю...
Пробурмотіла Рейна, наче уві сні... як раптом карета зупинилася. Рейна підвела голову і здивовано схилила її набік.
-Щось сталося?
-Прийміть мої вибачення, «Свята».
Відповів Храмовий Лицар ззовні.
-Схоже, попереду є поранений, і ми не можемо проїхати. Кажуть, карета, що їхала попереду нас, збила дитину...
-Я негайно йду туди!
Рейна миттєво прийняла рішення і піднялася зі свого місця. Вона вийшла з карети й поспішила до пораненої дитини, ведучи за собою розгублених Храмових Лицарів.
-Ах...
Там лежала непритомна маленька дівчинка. Навколо неї зібрались містяни, намагаючись допомогти, також зібралися роззяви, а винуватці події підняли ґвалт.
-Геть із дороги, прокляття! Розступіться! Ви взагалі знаєте, хто я такий?!
Чоловік, який кричав у натовпі, був добре вдягненим паном середнього віку. Він усім своїм виглядом нагадував дворянина. Рейна не впізнавала його обличчя.
-У мене попереду важлива ділова зустріч! Я не можу гаяти час на якесь там дівчисько!
-Ні, так не піде. Навіть якщо ви дворянин, ви не можете просто збити дитину і піти собі геть!
Дворянина, який влаштував сцену, оточили кучер, охоронці та військова поліція, яка стежила за порядком у місті. Судячи із ситуації... карета дворянина переїхала дівчинку. Військова поліція поблизу, швидше за все, завадила йому втекти і тепер намагалася затримати або допитати його.
У цьому світі члени королівської родини та аристократи володіють величезною владою. Але... це не означає, що законів не існує. Навіть дворяни повинні підкорятися закону, і якщо вони завдають комусь шкоди, то мають бути покарані. Звісно... покарання за шкоду, завдану дворянином простолюдину, і простолюдином дворянину, кардинально відрізняються.
-Та біса лисого я буду витрачати час на якусь чернь! Нате, беріть гроші і забирайтеся геть!
Аристократ розкидав гроші прямо на землю. Військові поліцейські зі стурбованим виглядом заледве стримували чоловіка від того, щоб він просто пішов.
-Хаа...
Рейна зітхнула. Навіть якщо це був нещасний випадок, поведінка винуватця виставляла його справжнім лиходієм. З іншого боку... судити його було не справою Рейни. Рейна поспішила до пораненої дівчинки й опустилася перед нею на коліна.
-Угх... ах...
-Усе гаразд. Я зараз же тебе зцілю.
Дівчинка мала велику рану на голові та внутрішні ушкодження, але... вона була жива. Поки вона не померла, Рейна могла вилікувати її за допомогою Святих Мистецтв. Коли Рейна активувала свою Магію зцілення, спалахнуло біле світло, і численні рани зникли в одну мить.
-Ого, вона зцілена!
-Срібне волосся... невже це «Свята» з Великого Храму?!
-Це «Свята»! «Свята» тут!
Люди навколо Рейни, яка щойно вилікувала дівчинку, вибухнули вигуками захоплення. Ігноруючи похвали, Рейна перевірила стан дівчинки... її пульс і дихання були стабільними. Хвилюватися більше не було про що.
-Ой... пані, ви ангел? Це рай?
Дівчинка розплющила очі, і в її карих зіницях відобразилося обличчя Рейни.
-Ні, це все ще реальний світ. Як ти почуваєсь?
-Так... усе добре...
-Тоді ти можеш назвати своє ім'я та де ти живеш? Якщо згодом відчуєш біль або нездужання, приходь до храму, добре?
-Добре! Дякую вам, пані ангел!
Дізнавшись інформацію від дівчинки, Рейна підбадьорила її й відправила додому. Дівчинка підвелася й енергійно пішла геть, широко махаючи рукою. Рейна помахала їй у відповідь.
-Ну що ж...
-Хмф! Досить уже, відпустіть мене!
Дворянин зухвало випнув груди з роздратованим виглядом. Він навіть не намагався подивитися на Рейну — можливо, через легке почуття провини.
"............"
Поведінка цього чоловіка була огидною... але Рейна нічого не могла вдіяти. Це було не навмисне вбивство, а нещасний випадок, і якщо його й покарають, то, швидше за все, лише штрафом.
-Ходімо, «Свята».
-......Так, ходімо.
На прохання Храмового Лицаря, Рейна рушила назад до карети.
-Ей, зачекайте-но, хіба це не якось несправедливо?
Проте... зненацька пролунав низький чоловічий голос.
"............?"
Коли вона обернулася... чорнявий юнак приблизно її віку стояв прямо перед дворянином, кидаючи йому виклик.
.
.
.
(П.П Ну тут я можу погодитись з цим юнаком, дворянин збив людина, а йому нічого навіть не зробили -=-)