Розділ 227
-Ах, Клаелю. Доброго ранку.
Зранку до Клаеля, який саме зайшов до їдальні викладацького гуртожитку, озвався його колега — вчитель чоловічої (?) статі. Одягнений у миле домашнє худі з капюшоном, це був Юрій Канеста, викладач історії. Трохи завелике худі з вишитим кроликом на грудях явно було жіночим. Юрій, який із легкістю носив такий одяг, виглядав як жінка, як не крути... але технічно вважався викладачем-чоловіком.
-......Доброго ранку, Юрій.
-У тебе сьогодні теж вихідний, Клаелю?
-Так. Я вчора попрацював у свій вихідний, щоб розібратися зі справами.
Коли Клаель це сказав, Юрій відповів розслабленим «Ось як...» і помішав свій чай.
-Якщо ти вільний, не хочеш сходити зі мною на арену? Сьогодні ж півфінал до вісімнадцяти років, знаєш?
-......Ні, я пас.
Трохи подумавши, Клаель похитав головою. Він твердо вирішив провести весь цей день, байдикуючи. Якщо він не знайде часу, щоб відновитися від накопиченої втоми, то відчував, що врешті-решт просто зламається.
(В академії — суцільна робота. В особистому житті мене то подруги кудись тягнуть, то ледь головою не б'ють, то терористи нападають, у заручники беруть, вирубають... Сьогодні мій вихідний. І я використаю його без жодних «але»!)
-Я хвилююся за студентів, але... сьогодні я пас. Містер Юрій, повболівайте там і за мене теж.
-Ось як... Шкода.
Брови Юрія поповзли донизу, і він помітно став сумним. Вираз його обличчя нагадував сумне цуценя — це ранило серце, але... тут компромісів бути не могло.
(По-справжньому компетентна людина — це не той, хто паше як проклятий без упину. Це той, хто працює як слід, коли треба, і відпочиває на повну, коли це необхідно, щоб подбати про свої розум і тіло... Ось що означає бути дійсно здібним.)
У своєму минулому житті Клаель так робити не вмів, через що й помер від перевтоми після того, як його витиснула до краплі «чорна компанія». Усе, що він по собі залишив — це гроші, які так відчайдушно заробляв, так і не зумівши пожити безтурботним пенсійним життям, до якого прагнув. Цього разу він не повторить тієї ж помилки. Зараз він відпочине як належить.
-Гей, ви обоє. Доброго ранку.
Поки Клаель та Юрій розмовляли, в їдальні з'явився ще один колега. Це був Біг Рок, учитель фізкультури. Величезний, мускулистий чоловік підняв руку на знак привітання.
-Доброго ранку, пане Рок.
-Ви теж сьогодні рано, пане Рок.
-Так, я сьогодні збираюся на арену.
-А, ви теж йдете повболівати, пане Рок? Містер Юрій теж збирається.
Окрім того, що він був учителем фізкультури, Біг Рок також викладав майстерність меча для студентів, які прагнули стати лицарями. Тож учасники турніру були для нього не просто вихованцями, а справжніми учнями.
-Флейм, Ґардлі та Мейнс беруть участь у сьогоднішньому півфіналі. Троє з чотирьох пройшли до півфіналу — я пишаюся ними.
Як і очікувалося, Вінсент, один із головних героїв, пробився до півфіналу. У грі показували, що він зайшов так далеко завдяки підтримці Рейни... але, схоже, цього разу він упорався й без жодних уболівальників.
-Ґардлі — це ж той, хто раніше побився з Вінсентом, так?
-Так, але, схоже, вони вже помирилися. Якщо обоє переможуть, то зійдуться у фіналі.
Відповів Біг Рок на слова Юрія. Битва лідерів між першим та другим номерами академії. Це точно буде видовищно.
-Мейнс — теж студент академії, правильно? Я у нього не викладав, тому особисто не знаю... До речі, а хто четвертий півфіналіст?
Із цікавістю запитав Клаель. Біг Рок знизав плечима і байдуже відповів:
-Якийсь бродячий мечник, що записався як звичайний учасник. Схоже, нікому не відомий чолов'яга.
-......Бродячий мечник.
-Ну, я впевнений, що переможе хтось із наших студентів. Той тип наче непогано володіє мечем, але... він самоучка. Базові навички кульгають, причому капітально.
Біг Рок говорив із гордістю, але Клаель думав, що все піде не так гладко. Якщо його передчуття не підводило... цей чоловік також з'являвся у грі як іменний персонаж.
(Якщо це той, про кого я думаю... то протистояння Вінсента й Ґардлі не відбудеться.)
Тим, хто вийде у фінал, буде саме той бродячий мечник. Цей чоловік був другорядним головним героєм. Залежно від ігрового руту, він міг навіть залишитися з Рейною.
(Хоча з Рейною він ще не зустрічався... Цікаво, що з цього вийде.)
Клаель тихо зітхнув і замовив собі сніданок.
.
.
.
(П.П Ненавиджу роботу де викликають тебе у вихідний пахати, при цьому можуть навіть не зарахувати це як робочий день, скажуть що ти просто прийшов допомогти... (в мене таке було коли працював кухарем))