Розділ 226
-Ну що ж, Клаелю. Добраніч.
-Так, добраніч.
І ось так ця приємна, але водночас катастрофічна вечеря добігла кінця. Тієї ночі вони розійшлися: Клаель узяв карету-таксі, щоб підкинути Рейну до храму, а потім повернувся до викладацького гуртожитку. До того часу, як він дістався будівлі, було вже близько півночі. Охоронець на вулиці пропустив його, просто впізнавши в обличчя, і Клаель попрямував до своєї кімнати.
-Я вдома...
-"Кума-кума."
-А, дякую, що наглядав за домом.
Плюшевий ведмедик привітав Клаеля з поверненням. Ведмедик, який вийшов прямо до дверей, навіть ввічливо начепив фартух. Клаель зітхнув і зачинив двері, перевіривши, чи добре вони замкнені.
-Ну й справи......
-"Кума?"
Побачивши, що Клаель виглядає дещо виснаженим, ведмедик із цікавістю схилив голову набік.
-Ах... сталася невелика халепа. Але я не постраждав, тож не хвилюйся.
-"Кума... кума-кума."
-Так, ти правий. Зараз просто прийму душ і ляжу сьогодні раніше.
Коли Клаель зняв смокінг, ведмедик забрав його. До завтра його, мабуть, уже виперуть і навіть випрасують. Як і завжди, Клаель був вражений тим, наскільки ж це здібний та чудовий ведмідь. Клаель зайшов до ванної, прийняв душ і швидко влігся в ліжко.
-Хаа... сьогоднішній день був справді чимось дивним...
Він і подумати не міг, що колись периживе напад терористів. Він пропустив десерт два рази поспіль — можливо, Клаелю просто фатально не щастило.
(Хоча, справа не в невезінні, можливо, я просто розгубив увесь свій ліміт удачі на щось інше... ну, хто знає.)
Зрештою, реінкарнація в іншому світі — це надзвичайно рідкісний досвід. Тож цілком неминуче, що його доля виявилася куди більш незвичною, ніж у інших.
(Я маю на увазі, що зустрів свою улюблену героїню та зміг власноруч її виростити. Не дивно, якщо в інших сферах моя удача трохи шкутильгає.)
Такими роздумами Клаель заспокоїв себе... і вирішив нарешті поринути в сон. Проте... прямо перед тим, як остаточно заснути, йому в голову раптом дещо стукнуло.
-Ах, я ж не заплатив.
Якщо подумати... він дійсно не заплатив у ресторані. Виходить, сам того не бажаючи, він утік не заплативши. Звісно, враховуючи всю ту паніку, за несплату його могли б і вибачити... але це ж був елітний ресторан. Сума там була солідною, щоб почуватися винним за такий «кролячий» трюк, а оскільки стіл замовляли заздалегідь, вони точно знали його ім'я.
(Зважаючи на те, що сталося, вони, мабуть, не прийдуть вибивати гроші... але все одно.)
Лежачи в ліжку, Клаель важко простогнав:
-Угх...
Навіть якщо він залишить усе як є, проблем, швидше за все, не буде. Ба більше, оскільки через проблеми з безпекою вони впустили всередину терористів, адміністрація могла б ще й надіслати йому офіційні вибачення.
-Ну, що зроблено, те зроблено. Просто відправлю гроші поштою...
Немає сенсу бідкатися через те, що вже сталося. Буде купа клопоту, якщо вони почнуть розпитувати... тому він просто надішле гроші. Він вирішив більше ніколи навіть близько не підходити до того ресторану, а за вечерю розрахуватися опосередковано.
-Тепер, коли з цим розібралися... пора спати...
Завтра у нього був вихідний. Останнім часом і на роботі, і в особистому житті коївся суцільний хаос. Тож він вирішив уперше за довгий час провести день у повному спокої. Прийнявши це рішення у своєму серці, Клаель нарешті вирушив до царства сновидінь.
.
.
.
(П.П Відправити гроші поштою, головне щоб не УкрПоштою 2010 року хахахаха)