Розділ 222
Трійка терористів захопила ресторан. Вони називали себе «Примарним цирком». Один із них, чоловік із кийком у руках, рушив уперед. Чоловік подивився на двох людей, що сиділи на підлозі — ні, на Рейну, яка ховалася під столом — і його очі шоковано округлилися.
-Щ-що за бісовщина, ця дівчина!
-Що там таке, щось сталося?!
-П-прокляття, вона просто відпад... Я ніколи не бачив такої гарячої жінки!
Крикнув чоловік із кийком. Оскільки вона їла, Рейна зняла свою вуаль. Її схожа на Богиню краса була повністю відкрита — і навіть беззаконні терористи опинилися в полоні її чарів.
-Н-не може бути... Це обличчя просто нереальне...
-Гей... Ми тут не розважатися зібралися, забув?
Інший терорист роздратовано насупився на чоловіка, який уже роздував ніздрі.
-Забудь про дівчину, просто хапай її вже! Убий її для попередження і відправ її голову лицарям!
-Та ні, таку красуню вбивати — це марнотратство... Думаю, ми можемо використати її інакше.
Похітливо висказавшись, чоловік окинув поглядом тіло Рейни з ніг до голови. Пальці його вільної руки сіпалися, наче він уже щось мацав. Цю відверту вульгарну хіть неможливо було з чимось переплутати, і в грудях Клаеля піднялася хвиля огиди.
-Прокляття, не можу втриматися... Просто розважимося трохи, перш ніж почнемо переговори з королівською родиною...
-У нас немає часу на цю херню! Ворушись!
-Тц... Ладно. Хоча шкода таку першокласну кралю.
Під сердитим вигуком товариша, чоловік із кийком неохоче простягнув руку, щоб схопити Рейну за руку.
-Зупинись!
Клаель кинувся вперед не думаючи. Він ні за що не дозволив би цим брудним рукам торкнутися Рейни. Він закрив її собою, ставши для неї щитом.
-Якщо вам потрібен заручник, беріть мене! Не чіпайте її!
-Клаелю...!
Здивовано вигукнула Рейна з-за його спини, неспроможна приховати свої справжні емоції. Можливо, він її налякав — але зараз було не до турбот про це.
-Хмпф... Та байдуже, це все одно для показухи. Чоловіча голова підійде нічим не гірше!
-Гх...!
Чоловік ударив Клаеля кийком. Удар прийшов прямо в обличчя, і від цього його свідомість почала згасати.
-Угх...
-Клаелю!
Клаель упав — але його обличчя приземлилося на щось м'яке. Опинившись у полоні цієї божественної подушки, він відчув геть інший шок, який ледь не відправив його прямісінько в рай...
-Ах Клаель! Як ти смів поранити Клаеля...!
-Гх...
Перед самою втратою свідомості йому здалося, що він почув розлючений голос Рейни. Глибший і нижчий, ніж будь-коли раніше, її голос ніс у собі шалені емоції. А потім стався вибуховий сплеск божественної сили.
(Тікай, Рейно.)
Клаель знепритомнів перш ніж устиг вимовити ці слова вголос.
.
.
.
(П.П Ну вони самі напросились, як би спокійно себе поводили, Рейна б не розлютилась, но ні, вони вирішили зробити те, що краще не робити, вирішили нашкодити Клаелю.)