Розділ 219
Рейна носила білу сукню-русалку, і Клаель носив смокінг того ж кольору.
Після того як вони переодягнулися у свої відповідні вбрання, Клаель і Рейна вирушили до ресторану.
Їхній попередній одяг і додаткові сукні, які вони купили, були відправлені додому.
Як і очікувалося від висококласного магазину. Сервіс був бездоганним — це, мабуть, те, що мають на увазі «під доглядом навіть до недосяжного свербіння».
-Ох...
-Вона божевільно красива...
-Знатна леді... або, можливо, принцеса з якогось королівства?
Бачачи, як Рейна виходить із карети, перехожі видавали захоплені зітхання.
Навіть попри те, що її обличчя було приховане вуаллю, здавалося, що аура випромінюється з усього її тіла.
Навіть не бачачи її обличчя, всі могли відчути, що Рейна — неймовірно красива дівчина.
(Просто уявити, якщо б вона показала обличчя... це страшна думка...)
Навіть поруч із Клаелем, чоловіки могли б ставати на коліна, щоб робити їй пропозицію.
Чоловіки могли б битися за Рейну, і це могло перерости у бунт.
Просто уявити це можливе майбутнє... було абсолютно страшно.
-Щось не так, Клаель?
-Ні... нічого.
Клаель запропонував Рейні свою руку.
Рейна природно взяла його руку і прийняла супровід.
Хоч і повноцінно, але Клаель усе ще був із родини маркіза, а Рейна була і «Святою», і дочкою герцога.
Вигляд цих двох, що йдуть поруч, виглядав достатньо неймовірно, викликаючи зітхання людей навколо.
-Ласкаво просимо............!
Коли вони проходили через ворота ресторану... той самий хлопець із минулого разу привітав їх.
Коли хлопець побачив обличчя Клаеля, він на мить здивувався, але швидко повернув професійну усмішку. Справжній профі.
-У нас бронювання на прізвище Бірн на двох.
-Ми на вас чекали, містер Бірн. Прошу сюди.
Хлопець провів їх до одного зі столиків.
Через нещасний збіг — або, можливо, неприємний — це був той самий стіл, де Клаель вечеряв з Ерікою.
“............”
“............”
Чому так було?
Не лише Клаель, але й навіть Рейна мала трохи ніяковий вираз обличчя.
Звісно, Рейна не знала, що Клаель вже вечеряв за цим столом, тому це, мабуть, була просто його уява.
-С-сідаймо?
-............Так.
Клаель відсунув стілець і посадив Рейну.
Сівши навпроти одне одного, вони відкрили меню.
-Чи є щось, що ти хочеш їсти, Рейно?
-Курс шефа.
Вона подивилася на меню і відповіла миттєво.
Ще один збіг. Це було те саме меню, яке він замовляв з Ерікою.
-Я не проти... тоді ми візьмемо два таких.
-............Звичайно.
Коли вони покликали хлопця і зробили замовлення, він знову кинув на них трохи ніяковий погляд.
Він дивився на нього так, ніби він сміття... але чому?
-Ах...
Після того як хлопець пішов, Клаель раптом зрозумів щось.
Кілька днів тому він уже був у цьому ресторані з жінкою.
І тепер він був у цьому ж ресторані з іншою жінкою.
Той самий стіл, те саме меню... хіба це не класичний хід дволикого чоловіка?
"Їжа тут була смачна, так?"
"Га? Я не знаю, про що ти говориш?"
"Га?"
"З ким ти сюди ходив?"
...Щоб уникнути подібних проколів, деякі чоловіки водять жінок на одні й ті самі місця для побачень. Мабуть, його сприйняли саме за такого мерзотника.
“............”
-…Клаель, ти виглядаєш дуже сумним. Ти в порядку?
-............Я в порядку.
Він зовсім не мав цього на увазі, але почав відчувати, ніби вчинив щось непростиме як людина.
Відчуваючи незручність і провину, Клаель зробив ковток напою, який йому принесли.
.
.
.
(П.П Пх, но Клаель ж не винувати, то Еріку щось переклинуло піти в бій почуттів ахахах.)