Розділ 211
Наступного дня після вечері в ресторані.
Разом з офіційним початком турніру бойових мистецтв у королівській столиці в Академії почалися тривалі канікули.
Причина була проста... частина учнів брала участь у турнірі, а ще більше поспішали їх підтримати, через що проводити звичайні заняття було неможливо.
П'ятдесят один учень Академії потрапив до основної сітки турніру. З них тридцять два отримали рекомендацію, а решта дев'ятнадцять вибороли свої місця, пройшовши загальні відбіркові.
Оскільки в категорії до вісімнадцяти років загалом було шістдесят чотири учасники, більшість із них становили саме учні Королівської Академії.
-Ого, цього року аж дев'ятнадцять учнів пройшли загальні відбіркові. Упевнений, у майбутньому всі вони стануть чудовими лицарями.
Королівська Академія. Учительська.
Ці слова лагідним тоном промовив викладач історії Юрій Канеста.
Учитель-чоловік, який безпомилково виглядав як жінка, озирнувся на кремезного викладача, що стояв трохи далі.
-Містер Рок, мабуть, ви пишаєтеся ними. Ваші учні такі здібні.
-Ха-ха-ха, це не моя заслуга. Усе завдяки їхній наполегливій праці.
Хоча Біг Рок відповів скромно, на його обличчі все ж промайнула гордість.
На турнірі бойових мистецтв половину місць у категорії до вісімнадцяти років займали учні Королівської Академії.
Ті, хто не отримав рекомендацію, мусили проходити загальні відбіркові, змагаючись навіть із представниками інших країн... але попри це дев'ятнадцятьом вдалося пройти.
Інакше кажучи, більшість учасників категорії до вісімнадцяти років були учнями Королівської Академії.
(Схоже, цього року відбіркові пройшло більше учнів, ніж зазвичай... Це заслуга містер Рока чи, можливо, вплив Вінсента Флейма?)
Поки Клаель слухав розмову Юрія та Біг Рока, він упорядковував документи на своєму столі.
Попри те, що в Королівській Академії почалися канікули... це зовсім не означало, що викладачі залишилися без роботи.
Навіть під час відпочинку потрібно було готуватися до майбутніх занять.
Крім того, він хотів скористатися відсутністю учнів і прибрати в каплиці.
-Містер Клаель, а ви не збираєтеся піти повболівати на турнірі бойових мистецтв?
Поки Клаель жваво розкладав документи, Юрій звернувся вже до нього.
-Ну... можливо, після того, як закінчу роботу. А ви, пане Року? Не підете?
-У мене була одна справа, яку обов'язково потрібно було завершити. До полудня я впораюся, тож після обіду планую піти підтримати учнів.
Спокійно відповів Біг Рок.
Для викладача фізичного виховання, учасники турніру були майже як власні вихованці.
Напевно, йому дуже кортіло побачити результати їхніх поєдинків.
-А, точно... У Вінсента сьогодні після обіду бій, так? Його ж вважають головним претендентом на чемпіонство, тож буде цікаво.
Тепло промовив Юрій.
Серед усіх шістдесяти чотирьох учасників категорії до вісімнадцяти років головним фаворитом, без сумніву, був Вінсент Флейм.
Вінсент був найсильнішим учнем Академії. Адже він уже переміг майже пів сотні інших учасників із числа студентів.
(Якщо хтось і може з ним зрівнятися, то це Ґардлі, який посів друге місце серед учнів. І... той чоловік, один із другорядних головних персонажів.)
При цій думці Клаелю згадався один чоловік.
Мандрівний мечник.
Цей чоловік, який з'являвся лише під час подій турніру бойових мистецтв, був одним із найсильніших воїнів гри, здатним битися з Вінсентом на рівних.
Чемпіоном ставав або Вінсент, або той чоловік — усе залежало від дій Рейни, головної героїні.
(Усе залежить від того, чи піде Рейна шляхом Вінсента, чи «його»... Але поки що не схоже, що вона обрала маршрут Вінсента.)
-Перепрошую. Містер Бірн тут?
У двері учительської постукали, після чого до кімнати зайшла учениця.
Хоча ніхто не вимовляв її ім'я... перед ними з'явилася Рейна Лорел.
Саме про неї Клаель щойно думав.
-А, Містер Бірн тут.
-Так, зараз підійду. Зачекай хвилинку.
Після того як Рейна покликала його, Клаель швидко склав документи на край столу.
Він якраз дійшов до зручного місця, щоб зробити перерву.
Підвівшись зі стільця, Клаель підійшов до Рейни.
-Вибач, що змусив чекати.
-Так, ходімо?
Кивнувши Рейні, яка яскраво усміхалася, Клаель разом із нею вийшов з учительської.
.
.
.
(П.П Єй, походу знову на побачення ідуть, хехе.)