Розділ 210
Після розставання з Ерікою, Клаель повернувся до гуртожитку для викладачів у супроводі трьох плюшевих ведмедиків.
-Фух... ну й прогулянка була...
Він розслабив краватку й кинув свій смокінг на ліжко.
Формальний одяг справді виснажував. Якби в ресторані не було дрескоду, він би ніколи його не вдягнув.
-"Кума-кума."
-"Кума—"
Не чекаючи вказівок, плюшеві ведмедики повернули його одяг до шафи.
Вони були винятковими. Вміли навіть виконувати всю хатню роботу — включно з пранням та прасуванням.
-Ви мені завжди допомагаєте... але намагайтеся не виділятися, добре? Буде проблема, якщо вас хтось побачить.
-"Кума—"
Коли їх попередили, плюшеві ведмедики поклали лапки на стіну в позі «каються».
Це ж не дресировані мавпи — як вони взагалі знають такі жести?
-Душ... хоча, та ні. Зранку прийму.
Після всього, що сталося, він був повністю виснажений.
Сам по собі незвичний одяг вже вимотував, незнайомий ресторан теж не додавав сил... але справжньою причиною була дивна поведінка Еріки.
Не дивно, що його ментальна енергія була виснажена.
(Серйозно... що, чорт забирай, намагалася зробити Еріка?)
Дії Еріки були незрозумілими.
Щойно вона раптово запросила його на вечерю, а під час самої вечері раптом розлютилася, кинула його... і навіть спробувала вдарити головою.
Якби не плюшевий ведмідь, який його захистив, його череп міг би тріснути.
(Вона занадто емоційно нестабільна... Може, її кинув якийсь хлопець?)
Ймовірно, вона зарезервувала ресторан, щоб запросити чоловіка, але коли щось не вийшло, покликала Клаеля замість нього.
І через це вона виплеснула дивний гнів.
Це пояснення мало сенс, але для Клаеля, який у все це втрапив, це було суцільним головним болем.
Принаймні, втрачений десерт, якого він чекав, він Еріці не пробачить.
(Ну, вона хоча б оплатила вечерю... тож мені не варто скаржитися.)
-Я спати... на добраніч.
Сказавши це ведмедикам, Клаель роздягнувся і ліг у ліжко лише в спідній білизні.
Дозволивши втомі взяти гору, він вирішив просто заснути цієї ночі.
Завтра знову робота. Бути викладачем — це важко, тож треба добре відпочити.
-Мм...
Коли він вимкнув світло й заплющив очі... сонливість одразу накрила його.
Не чинячи опору, Клаель відпустив свідомість і занурився у світ сновидінь.
-Так... наступного разу... ресторан... запросити Рейну...
Пробурмотівши це в напівсонному стані... він відчув ніжний аромат, схожий на лілію.
-Це обіцянка. Ти маєш мене взяти, добре?
-Мм...
-Ти ж так мене хвалив, правда? Казав, що я красивіша за будь-яку іншу жінку. Що моє тіло ідеальне, а характер чудовий. Я... була справді щаслива.
Тонкі пальці погладили Клаеля по голові, ніжно перебираючи його волосся.
Ці лагідні дотики були настільки делікатні, ніби торкалися коштовності.
-Тож... лише сьогодні я тобі пробачу. Але не зраджуй, добре?
-Мм...
-Фу-фу-фу...
Елегантна рука ще трохи гладила його волосся... а потім, ніби задоволена, повільно забралася.
Обережно на нього накинули ковдру, і присутність у кімнаті зникла.
-Я точно не програю.
Перед тим як остаточно зникнути, він ніби почув цей шепіт... але він розтанув, як туман, не залишивши сліду в його сонній пам’яті.
.
.
.
(П.П Цікаво, скільки разів Рейна проникала до гуртожитку викладачів, щоб так в ночі милуватись Клаелем хд)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )