Розділ 208
Клаель і Еріка були вигнані з ресторану за те, що влаштували всередині безлад.
Клаель вийшов на вулицю, тримаючи в руках плюшевого Ведмедика... і невдоволено подивився на Еріку.
-Через твою істерику я пропустив десерт. І що ти збираєшся з цим робити?
-Та й що? Це ж не ти платив.
Еріка ображено надулася й відвернулася від Клаеля.
-Річ не в цьому... Чому ти взагалі почала буянити в ресторані?
-Це твоя провина.
-Га?
-Це твоя провина. Без сумніву.
Яка в цьому логіка?
Це ж Еріка раптово вдалася до насильства. Чому винним мав бути Клаель?
-Серйозно... ти справді непохитний. Хоч у тебе майже немає захисту, але цей малюк блокує все надто добре.
-Ти про захист? Я можу трохи підсилити його магією підтримки, але...?
-...Ось саме це я і маю на увазі.
Еріка знову нахилила обличчя до Клаеля.
Щойно він подумав, що це знову буде удар головою — як і раніше, Ведмедик стрибнув між ними.
-"Кума!"
-"Кума!!"
-"Кума-Кума!"
І знову Ведмедик втрутився. Але цього разу їх було троє: один захищав Клаеля від удару головою, а двоє інших тягнули Еріку за одяг, відштовхуючи її назад.
-Ось про це я і кажу...
Еріка скривилася від роздратування і відступила від Клаеля.
-Ні, що ти взагалі маєш на увазі...?
Він зовсім не розумів.
Чому Еріка так наполегливо намагається вдарити його головою?
-Гей... я, може, й стриманий, але якщо ти й далі будеш намагатися мене бити, я почну злитися, знаєш?
-Це я злюся... Скільки ганьби ти змусив мене пережити?
-Ні, ти просто сама злишся без причини.
-Досить. Я йду додому.
Еріка різко розвернулася й пішла нічним містом.
Хоч вони й приїхали сюди каретою — вона просто пішла пішки?
-Гей, ти в цьому вбранні збираєшся йти додому?
На Еріці була сукня. На ногах — підбори.
Це зовсім не одяг для довгої дороги додому... але вона лише легковажно махнула рукою.
-Нічого страшного... Передай тій малій, що «відтепер я стану серйозною».
"............"
Хто взагалі ця «мала»?
З усього, що вона казала сьогодні, це не мало жодного сенсу.
-Я якось компенсую це наступного разу... Давай підемо випити в місце, яке нам більше підходить.
-Ти платиш. Без варіантів.
Клаель крикнув їй услід, щоб вона точно зрозуміла.
Еріка махнула рукою, ніби погоджуючись, і зникла вночі.
-..........Хаа.
Провівши подругу поглядом, Клаель важко зітхнув.
Вона раптово з’явилася, витягнула його на вечерю, зірвала її нападом насильства й так само раптово пішла. Він до кінця так і не зрозумів, що це взагалі було.
"..........."
Клаель повернувся й подивився на ресторан, з якого їх щойно вигнали.
-...Я справді хотів той десерт.
Він чув, що десертом у меню був апельсиновий сорбет.
Він на нього чекав... але, здається, не судилося.
-Може, наступного разу прийду сюди з Рейною...
Клаель повільно похитав головою, відганяючи жаль.
З урахуванням того хаосу, який вони влаштували, добре ще, що їх не занесли до чорного списку.
-Наступного разу я точно сяду і нормально все з’їм...
Клаель дав собі обіцянку повернутися сюди й повільно пішов від ресторану.
.
.
.
(П.П Ну що ж, Клаель тугодум, а Еріка дура хд)