Розділ 206
Клаель закінчив у вбиральні й повернувся до столика, де на нього чекала Еріка.
-О, ти довго щось.
-Та ні? Мені не здається, що я так вже тебе змусив чекати...
-Та годі тобі, закуски вже принесли. Швидше сідай!
На столі вже стояли закуски — іншими словами, аперитив.
Схоже, Еріка чекала повернення Клаеля й навіть не торкнулася своєї тарілки.
-Вау, виглядає смачно.
Клаель сів на своє місце.
На тарілці лежали вирізані чері-помідори, начинені базиліком і паприкою, приправлені оливковою олією, сіллю та перцем.
-Тоді почнемо.
-Так, подякуймо Богині.
Після короткої молитви як священник він узяв ложкою невеликий салат і поклав до рота.
-Мм, смачно.
-Так, легке й дуже добре.
Як і очікувалось від кухні висококласного ресторану.
Приправи підкреслювали смак інгредієнтів, і страва була справді смачною.
Після закусок подали кукурудзяний потаж, рибу мюньєр і головну страву — смажену телятину.
Кожна страва була чудово приготована. Домашня їжа Рейни теж була смачною, але тут відчувалася витончена елегантність, зовсім інша від домашнього смаку.
-У родині маркіза ми ніколи не їли такої їжі.
-Так. Кажуть, шеф-кухар тут раніше працював при королівському дворі.
-Он як... Може, якось приведу сюди Рейну.
"............"
Коли Клаель пробурмотів це, Еріка зупинила ніж і виделку.
-Гм? Щось не так?
-......Ти дуже близький зі «Святою», так?
-Ну звісно. Вона ж сім’я.
Що за питання? Це ж очевидно.
Клаель схилив голову, нарізаючи їжу ножем.
-Сім’я, так... І це все?
-Що ти маєш на увазі?
-Може... ти дивишся на «Святу» як на жінку?
-Та годі...
Клаель криво всміхнувся від такої абсурдної підозри.
-Я ж не якийсь там Хікару Ґенджі.
-Хі... що?
-Та неважливо. Я б ніколи не торкнувся дівчини, яку сам виховав.
-Так... так!
Чомусь Еріка виглядала дуже радісною.
-Звісно ж, ти б не торкнувся ні молодшої сестри, ні доньки!
-Так, очевидно.
Клаель витер рот серветкою і твердо заявив, трохи невдоволено.
-Рейна справді приваблива. Але... я не відчуваю до неї жодної похоті!
-Так.
-Ре2на справді красивіша за будь-яку іншу жінку. Її обличчя, срібне волосся — як витончена срібна робота, а смарагдові очі — як коштовні камені. Вона мов витвір мистецтва, створений Богинею. У цьому немає сумнівів.
-......Так.
-І фігура в неї теж неймовірна. Талія тонка, але груди розвинені більше, ніж очікується для її віку. Шкіра — мов перлини. Вона ідеальна жінка.
-........................Так.
-Але привабливість Рейни не лише в зовнішності. І характер у неї чудовий. Вона не просто добра — вона сильна всередині, не ламається. З нею спокійно, але водночас вона змушує серце битися швидше. Вона непередбачувана, але приємно. Вона добре готує — не лише нашу кухню, а й іноземні страви. В академії в неї багато друзів, у Великому Храмі її поважають... Якщо б вона не була для мене сім’єю, я, можливо, навіть закохався б у неї.
"............"
Еріка замовкла.
Щойно вона була в гарному настрої, але тепер виглядала незадоволеною.
Він думав, що Рейна — безпечна тема... то чому вона так реагує?
-......Я тільки зараз зрозуміла, наскільки величезний мій ворог.
-Ворог... про кого ти?
-Ти справді нічого не розумієш... Твоя наївність просто злочинна.
"..........?"
Що значить «наївність»?
Він вважав себе досить спостережливим і кмітливим.
-Якщо вже так... доведеться взяти справу в свої руки...!
-Га... яку саме справу...?
-Зберись, Еріка Джермі. Час покінчити з цією безглуздою односторонньою любов’ю...!
Еріка почала глибоко дихати, ніби налаштовувала себе.
Клаель розгублено опустив ніж і виделку.
-Ха!
-Що!?
Наступної миті Еріка схопила Клаеля за руку й кинула його.
Не встигнувши згрупуватися, він впав на спину на підлогу.
-Кх... Що ти робиш...!
-Підготуйся...!
І тоді Еріка сіла на нього зверху.
Де він взагалі наступив на пастку?
Вона схопила його за комір і наблизила обличчя...
-Ммм...!
-Мм!?
І тоді Еріка поцілувала Клаеля.
.
.
.
(П.П Ех, це доволі смішно, зрозумієте чому я це сказав прочитавши наступні розділи.)