Розділ 198
-Фвааах... Завдяки тому вродливому священнику я починаю тверезіти. Здається, можу знову піти по барах.
Це була та сама п'яна жінка, яка розійшлася з Клаелем... але вона зовсім нічого не зрозуміла зі свого уроку.
Вона почала оглядати навколишні заклади, шукаючи відповідне місце, щоб знову почати пити.
-Ну що ж, раніше я добряче напилася міцного гострого алкоголю, тож цього разу візьму щось солодке. Священник же сказав мені не пити надто багато, так?
-Може, ви все ж припините? Нам зараз треба працювати, знаєте?
-Хм?
Почувши голос позаду, п'яна жінка обернулася.
Перш ніж вона встигла помітити, за її спиною стояла жінка в фартуху.
-Якщо хочете щось солодке, ось.
-Ммм... Це марітоццо?
-Марітоццо, пані Юмемі.
Тією, хто заговорила до п'яної жінки Юмемі, була тією продавчинею, яка вдень торгувала марітоццо на ятці.
-Саме так. Вам не варто пити перед роботою.
Тоді до розмови приєднався ще чоловік.
Ним виявився літній чоловік, який тримав довгий ніж, схожий на тесак.
Це був той самий продавець кебабів, який працював на ятці вдень.
-Хе-хе. Хоча трохи напідпитку навіть краще. Якщо занадто нервуєш, хорошого вбивства не вийде.
І тоді... з провулка з'явився клоун, що жонглював ножами.
Це був один із артистів, які вдень показували акробатичні виступи на площі.
Вони ледь не зіткнулися з Клаелем та іншими через випадковість... але насправді не були звичайними людьми.
Цих чотирьох можна було назвати підрядниками підземного світу — сумнозвісним «Примарним Цирком».
Вони були професіоналами, які виконували будь-яку брудну роботу: крадіжки, вбивства, викрадення людей, шпигунство.
-Хмм... Ну, якщо це робота, нічого не вдієш. Схоже, випивка почекає до завершення справи.
Перш ніж вони усвідомили, провулок, у якому стояли вчотирьох, спорожнів.
Наче за мовчазною домовленістю... або ніби люди відчули присутність невідомого чудовиська та втекли.
-Емм... А яке в нас було завдання в цій країні?
-Проникнути до королівського замку, викрасти державні закони та секретну інформацію. Убити принца. А потім...
-Викрасти «Святу», хі-хі!
Продавець кебабів і клоун пояснили спантеличеній Юмемі.
Кожне із завдань було складним... але подібні місії вони виконували вже незліченну кількість разів.
Смерть любила їх. Поля битв були для них другою домівкою.
-Ну що ж, вирушаймо... Щоб потім насолодитися смачною випивкою, нехай люди цієї країни принесуть невелику жертву.
Знизавши плечима, Юмемі рушила темними вулицями королівської столиці.
Марітоццо, Кебаб і Клоун пішли слідом.
«Примарний Цирк» почав діяти. У новому місці, але займаючись своїми звичними злочинами.
Скільки б крові не пролилося через їхні дії — їм було байдуже.
Чи плакатимуть люди, чи країна зануриться в хаос... вони без вагань виконували свою роботу.
-Вони справді тут! Убивці!
-Схопити їх! Не дайте втекти!
-Еееееееех!?
Хоча четвірка й з'явилася з величезною впевненістю та грізною аурою... невдовзі після проникнення до замку їх схопили солдати, які вже чекали на них.
"Чому вони знали, що ми прийдемо...?"
З цим питанням у голові всю групу кинули до в'язниці.
Четверо членів «Примарного Цирку» навіть не підозрювали.
Що причиною їхнього арешту стала інформація, яку заздалегідь надіслав Клаель.
Що саме той добродушний юнак, з яким вони ледь не перетнулися, став причиною їхнього провалу.
Частково з обережності, а частково заради розваги, солдати, які стежили за ними, подбали про те... щоб кожного з цих професійних лиходіїв схопили без винятку.
.
.
.
(П.П Ну що сказати, Клаель допоміг і королівській родині, і захистив Рейну, хоча тут скоріше навпаки було би, Рейна набагато сильніша чим цілі армії, а то і можливо сильніша чим весь континент, тож тут скоріше вона б Клаеля захищала, хоча, вона так і робить, 24/7 стежить за ним, і його оточенням.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )