Розділ 196
Несподівано вони зустріли Еріку, лідерку «Мечі Феї» та авантюристка рангу A, яка була подругою Клаеля ще зі шкільних часів.
Еріка з приголомшеним виразом дивилася на обличчя Клаеля, якого зовсім не очікувала тут побачити..
-Клаелю... чому ти в королівській столиці? Ні, важливіше...
Погляд Еріки ковзнув трохи нижче.
Там стояла Рейна, яка ніжно притискалася до Клаеля.
-Хто ця дівчина? Вона виглядає значно молодшою за тебе...
-А, ця дівчина...
-Ви ж Еріка, так? Приємно познайомитися!
Щойно Клаель зібрався її представити, Рейна випередила його.
-Я працюю у Великому Храмі. Мене звати Рейна. Можливо, це звучить самовпевнено, але... іноді мене називають «Святою»!
-«Свята Рейна»... Отже, ви...
Еріка розгублено переводила погляд між Клаелем і Рейною.
-Я чула про вас. Клаель узяв вас під опіку та виховував, так? Також чула, що деякий час тому ви розійшлися?
-Я переїхала зі святилища в Егбелі, але ми й досі дуже близькі. Дуже-дуже близькі...!
Рейна багатозначно сказала це й ще сильніше притиснулася до руки Клаеля.
Чомусь Еріка здригнулася, а її обличчя скам'яніло.
-Я-ясно... Ви й справді здаєтеся дуже близькими.
-Так, дуже близькими!
-...Ну, ми як родина. Просто добре ладнаємо.
Що це взагалі таке... ця дивна напруга?
Хоча вони лише розмовляли, здавалося, ніби за їхніми спинами летять іскри. Чи це просто його уява?
-То... що ти тут робиш, Еріко?
-Що значить «що роблю»... Я живу в королівській столиці. Хіба дивно, що я тут?
-А... справді.
-Дивний тут ти. Приїхав провідати родину чи що?
-Ні... Я теж уже деякий час живу в столиці.
Клаель відповів без жодних приховувань.
-Я отримав призначення й став викладачем теології в Королівській Академії. Зараз живу в гуртожитку для викладачів на території академії.
-Га...?
Почувши це, Еріка широко розплющила очі від шоку.
-Ти живеш у столиці...!? І навіть нічого мені не сказав!
-Не сказав... і що, в чому проблема?
-Звісно, є проблема! Чому ти не зв'язався зі мною?!
Еріка сердито тупнула ногою.
Її обличчя почервоніло, а очі спалахнули гнівом.
-Якщо вже переїхав до столиці, то міг хоча б написати! Тоді ми могли б разом повечеряти чи ще щось...
-Га? Ти щось сказала?
-Нічого я не казала! Безнадійний дурень! Безтурботний ідіот!
-Га...?
Чому вона так злиться?
Так, Клаель не повідомив їй про переїзд до столиці... але вони ж не підтримували настільки тісний зв'язок, щоб регулярно повідомляти одне одного про такі речі.
До того ж сама Еріка теж не надсилала йому листів, тож чому лають саме його?
(Вона завжди злиться через речі, яких я не розумію... Це те саме, що називають «жіноче серце мінливе, як осіннє небо»?)
-Вибач...
-Клаелт, тобі не потрібно вибачатися.
Коли Клаель вибачився, Рейна відразу втрутилася.
-У тебе багато інших однокласників-випускників. Ти ж не можеш повідомляти кожного про всі зміни у твоєму житті. Якщо тільки людина не є для тебе особливо близькою... хіба це варте окремого листа?
-Що...!?
Слова Рейни, здається, лише ще більше розпалили гнів Еріки.
Проте сама Рейна зберігала свій звичний спокій і лагідно усміхалася.
-Ем...?
(...Ні, серйозно, що тут відбувається?)
Клаель не розумів ні чому злиться Еріка, ні чому Рейна так демонстративно притискається до нього.
Що взагалі коїться в цьому просторі?
-Ерікооо! Ерікооо!
Поки ці двоє мовчки протистояли одна одній (?), із натовпу долинув знайомий голос.
Це була Тіна — членкиня групи Еріки «Мечі Феї».
-А...
-Тебе кличуть. Тобі не час іти?
-...Іду.
Рейна лише нахилила голову, а Еріка скривилася від роздратування.
Потім вона простягнула праву руку й легенько вдарила Клаеля кулаком у груди.
-Побачимося незабаром. І наступного разу припини розмовляти цим моторошно ввічливим тоном.
-Моторошно...?
Досить жорстокі слова.
Він просто говорив чемніше через присутність Рейни. Невже це настільки неприємно?
-Ну, тоді...
-Так, до наступної зустрічі...
Еріка зникла в натовпі.
Судячи з усього, вона гуляла фестивалем разом зі своєю групою.
-Мм...
-Рейно.
Рейна почала терти долонею груди Клаеля поверх одягу.
-Ні... там був жук.
-Жук? У цю пору року?
-Так... погані жуки з'являються незалежно від сезону. Будь ласка, будь обережний, Клаелю.
-...Добре.
Рейна подивилася на нього знизу вгору, і від неї виходив якийсь дивний тиск.
Клаель мовчки кивнув.
.
.
.
(П.П Оп-оп, Рейна відчуває "ревнощі", хехе, вона розуміє що Еріка любить Клаеля, але також розуміє що Еріка ще та дура, бо не може нормально висказати свої почуття..)