Розділ 19: Розділ 19

Розділ 19

-Сер Клаель, хто ця людина...?

-Вибачте. Чи не могли б ви на хвилинку доглянути за святилищем?

-Гаразд...?

Залишивши здивовану Рейну виконувати обов’язки храму, Клаель провів кардинала з Великого храму в королівській столиці — Ділет Хорст — до приймальні.

-Це щойно була та сама «Свята»? Бачу, вона справді жінка сяючої краси.

Щойно він увійшов до приймальні, кардинал допитливо запитав.

Він навіть ще не сів — який же він нетерплячий.

-Її звати Рейна. Вона перебуває під моєю опікою тут, у святилищі, вже п’ять років.

-Га? П'ять років...

-У будь-якому разі, будь ласка, сідайте на цей диван. Я зараз принесу чаю..

-Кума.

Поки вони розмовляли, двері до приймальні відчинилися, і звідти з'явився плюшевий Ведмедик.

Плюшевий Ведмедик, не вищий за коліно Клаеля, тримав у своїх маленьких руках піднос і приніс дві чайні чашки.

Чашки були наповнені чаєм, з них піднімалася біла пара.

-Кума.

-Щиро дякую, за докладені зусилля.

Клаель взяв чай ​​і поставив його перед кардиналом і собою.

Плюшевий Аедмедик чемно вклонився і вийшов з кімнати.

-Що це щойно було?

-Це була справа рук «Святої».

Коли Клаель вимовив ці слова, кардинал пробурмотів: «Розумію», — голосом, яким він здався, ніби вже перестав намагатися зрозуміти.

-Справді, святиня, де мешкає «Свята» — це дещо інше. Хіба такі чудеса трапляються регулярно?

-Нуу, так, певною мірою.

-Як заздрісно. Шкода, що ми не змогли привітати її у Великому Храмі набагато раніше..

Сидячи на дивані, кардинал підніс чашку до губ.

Він повільно влив свіже заварений чай до рота.. і після довгої мовчанки знову заговорив.

-Отже... Священник Клаель Бірн. По-перше, дозвольте мені висловити вам подяку за те, що ви знайшли та захистили «Святу». Ви добре впоралися з її пошуками. Згодом Великий Храм надасть вам належну винагороду.

-Щиро дякую.

-Однак... є дещо, що потрібно спочатку з'ясувати.

Кардинал поставив свою чашку на стіл і суворо подивився на Клаеля.

-Чи справді ти вірний слуга Богині? Або ти — тяжкий грішник, немов злодій, який прагне використати силу «Святої» для власної вигоди... Давай розберемося в цьому.

"............"

-Священник Клаель Бірн. Чому ви не звітували перед Великим Храмом протягом п’яти років після того, як прийняли «Святу» у своє святилище?

Чому кардинал приїхав до цього міста?

Звісно, ​​це було тому, що Клаель надіслав звітного листа.

(Рейна має вступити до академії. Для цього я мушу звернутися до Великого Храму...)

Ось чому він і надіслав листа.., але кардинал тепер дивився на Клаеля очима, повними докору за затримку.

-Залежно від вашої відповіді, нам, можливо, доведеться вас затримати. Чи можете ви надати задовільне пояснення?

-Так, звичайно.

Клаель видихнув один раз і почав пояснювати.

-Причина, чому я не з'явився, захищаючи «Святу», полягала в тому, що я хотів, щоб вона виросла мирі та спокої, навіть якщо трохи. Протягом цих п'яти років я забезпечив її належним харчуванням, освітою та вихованням. Вона також пройшла навчання Священним Мистецтвам.

-Розумію... Тож ви стверджуєте, що це було заради «Святої». Але хіба Великий Храм не зобов’язаний навчати «Святу»? Яке право, ви, лише священник провінційного святилища, маєте вирішувати, як навчати «Святу»?

-Вибачте за мої слова, але ви справді вірите, що «Свята» виросте здоровою після того, як її прихистить Великий Храм?»

-Що ви маєте на увазі?

Він, мабуть, відчув себе ображеним.

Кардинал ще глибше насупився і пильніше подивився на Клаеля.

-Попередня Свята походила з герцогського дому. Та, що була до неї, і та, що була до неї також.., всі вони, як кажуть, походять зі знатних родів. Тож, що, на вашу думку, станеться, якщо з'явиться «Свята» походження із простого люду? Чи можете ви гарантувати, що жерці Великого Храму не будуть знущатися з неї під приводом її навчання?

-Немає священиків, які б погано поводилися зі «Святою».

-Ти справді в це віриш? Ти можеш поклястися в цьому перед Богинею?

"............"

Кардинал замовк.

Він, ймовірно, вважав, що слова Клаеля не були зовсім неможливими.

Священики, які працювали у Великому храмі королівської столиці, були здебільшого знатного походження та мали сильну прихильність до влади, статусу та багатства.

Втягнути дівчинку, яка народилася у простому люді, у таке середовище цілком може призвести до знущань через заздрість.

-Якби її усиновив якийсь дворянський рід ще до того, як вона потрапила до Великого Храму, вона, ймовірно, не зазнала б жорстокого поводження.

-Навіть якщо так, ймовірність не дорівнює нулю. Люди, поглинуті владою, іноді роблять дурниці, які ніхто не може не помітити.. Напевно, Ваша Високоповажність самі були свідком таких речей.

"............"

Тиша була його відповіддю.

Всередині кардинал, здавалося, визнавав правдивість слів Клаеля.

Фактично, коли Рейну відправили до королівської столиці, її прихистив дім Герцога Лорела, але навіть там вона зазнала знущань.

Мати й дочка з герцогського роду казали: «Саме я гідна бути святою», і відшмагали б Рейну батогом, кажучи: «Чому ж звичайна дитина..»

(Це останній удар.)

-Я, Клеел Бірн, клянусь перед Богинею. Я нічого не зробив, щоб зашкодити Рейні, «Святій». Я не мав наміру використовувати її, і лише надавав пріоритет її захисту.

"............"

Коли Клаель зробив свою заяву, кардинал трохи розширив очі.

Для жерця клятва Богині мала велику вагу.

Якщо хтось, хто служить божественному, брехатиме в ім'я Богині, він може втратити свої Священні Мистецтва як божественне покарання.

Побачивши, як Клаель складає таку клятву, кардинал на мить замовчав.

Але врешті-решт він зітхнув і заговорив.

-Добре. Залишимо це як є.

-Тепер ви розумієте?

-Що ви не маєте жодних злих намірів... Однак відтепер «Свята» буде під захистом Великого Храму. Вона, ймовірно, почне відвідувати академію в королівській столиці наступного року.

-Так, будь ласка, подбайте про «Святу».. про Рейну...!

Кардинал перед ним був хорошою людиною.

У грі він грав роль корисного персонажа.

Можливо, у нього й були деякі недоліки — наприклад, він не помічав знущань з боку священиків, — але все ж таки, Клаель вважав, що йому можна довіряти.

-Тоді, протягом кількох днів, з Великого Храму буде надіслано супровід. Будь ласка, повідомте про це «Святу» та підготуйте її речі.

Залишивши ці слова, кардинал покинув святилище.

Ймовірно, мине лише кілька днів, перш ніж супровід прибуде до цього міста.

(Нарешті.., настав час прощання..)

Проводячи кардинала, Клаель відчув сентиментальність і схопився за груди.

Рейна поїде до королівської столиці. Це було прощання.

Вона може ніколи більше не повернутися до цього міста.

(Але.., перед цим я маю дещо зробити..!)

-Сер Клаель, гість пішов?

Завершивши свої обов'язки у святилищі, Рейна підійшла до Клаеля.

Дивлячись на Рейну згори донизу, Клаель затамував подих, передчуваючи складне завдання, яке чекало попереду.

(Я маю пояснити Рейні, що вона «Свята», і вмовити її поїхати до королівської столиці..!)

Минуло п'ять років життя з Рейною.., а вона досі не знала, що вона «Свята».

Чи погодиться Рейна розлучитися з Клаелем і поїхати до королівської столиці?