Розділ 189
Чорні щупальця схопили тіло Рейни.
За таких темпів Рейна теж стала б жертвою щупалець.
Клаель відчайдушно схопив її за руку, намагаючись відтягнути назад... але його зір поглинуло чисте біле світло.
За світлом почали проявлятися постаті двох людей.
Там стояли... Рейна та дівчина, імені якої він навіть не знав.
-Я заздрила... тобі...
«Вона» сіла посеред білого світу й почала говорити.
Її обличчя було сповнене страждання та жалю, а очі переповнювали сльози.
-«Свята» Рейно... тебе так сильно люблять і обожнюють. Я хотіла бути схожою на тебе. Я рівнялася на тебе...
-Будь ласка, продовжуй.
Тією, хто слухала слова дівчини, схожі на сповідь, була Рейна, вдягнена в чисто-біле вбрання.
Щойно на ній була шкільна форма... але в якийсь момент вона змінилася на бездоганно біле священне вбрання.
Її вигляд справді був виглядом «Святої». Навіть той, хто нічого не знав про Рейну, відразу визнав би в ній «Святу».
(Що це...?)
Клаель спостерігав за розмовою цих двох з боку.
Його спантеличене бурмотіння не досягало їх. Наче між ними існувала невидима стіна.
-Я захоплювалася тобою... хотіла бути схожою на тебе. Хотіла, щоб мене любив принц Ерік, Вінсент-семпай, Вілл-сан, Луєй-кун... Хотіла зблизитися з ними. Хотіла, щоб мене цінували...
"............"
-Звісно, це була лише фантазія. Мрія, яка, як я думала, ніколи не здійсниться. Я, така непримітна й без особливих талантів, гадала, що проведу наступні три роки, плекаючи ці нерозділені почуття. Але... тоді я зустріла силу, здатну все змінити.
-І що це була за сила?
-...Скринька.
Дівчина зчепила руки й затремтіла.
Вона зізнавалася «Святій» перед собою у жахливому гріху, який скоїла.
-Я знайшла ту скриньку. Під час обов'язків старости класу я впорядковувала склад. Там була чорна скринька. Я несвідомо підняла її... і тоді почула голос.
-Що сказав тобі той голос?
-Він сказав... відкрити її. Що якщо я відкрию скриньку, будь-яке моє бажання буде виконане. Це був дуже лагідний голос, який довго лунав у моїй голові.
-І... що ти зробила?
-Я відкрила її... Ах, що ж я наробила...!
Дівчина почала плакати, і сльози одна за одною котилися її щоками.
Краплі падали на білу підлогу, залишаючи маленькі плями.
-Я впевнена, що в тій скриньці був запечатаний демон. Я випустила «зло», яке було в ній ув'язнене... і через це завдала болю такій кількості людей!
"............"
-Перш ніж я зрозуміла це, я вже стала членом студентської ради. Я працювала поруч із принцом Еріком і допомагала їм так, ніби це було цілком природно. Але насправді... я вкрала місце, яке мало належати комусь обраному, такому як ти...!
Вона звільнила Сім Таємниць Академії, а натомість отримала місце, яке могла б посісти Рейна.
Демони живляться людськими слабкостями, простягаючи руки до душ людей своїми лагідними словами.
-Скринька забрала моє ім'я. Навіть стоячи поруч із Еріком та іншими, я відчувала це... зло, яке я випустила, шкодило студентам. Через мене людей поглинала темрява...
-...Розумію.
-Вибачте, вибачте... Мені справді дуже шкода...!
Дівчина опустила обидві руки на підлогу й крізь сльози знову й знову просила пробачення.
Рейна деякий час дивилася на неї... а потім опустилася навколішки й м'яко поклала руку їй на плече.
-Підніми голову.
-Ах...
-В ім'я «Святої» твоя сповідь була донесена до Богині.
Позаду Рейни з'явилося сяйво у формі німба.
Наче там справді була присутня невидима Богиня.
-Я не можу легковажно сказати, що ти прощена. Проте... тобі буде даровано шанс спокутувати свої гріхи. Будь вдячна за милість Богині.
Рука Рейни повільно зісковзнула з плеча дівчини до її грудей.
А потім... наступної миті її пальці глибоко занурилися в груди дівчини.
-Ннгх...!
-Забирайся. Такій істоті, як ти, немає місця в тій, хто сповідалася та була очищена...!
-Кьо-кьо-кьо...
Коли Рейна витягнула руку з грудей дівчини, вона тримала чорну скриньку.
Вона була приблизно розміром із музичну шкатулку, а з її трохи прочиненого віка виповзали чорні щупальця.
-Кьо-кьо-кьо...!
-Згинь.
Твердо промовила Рейна й розчавила щупальця разом зі скринькою.
Розбиті уламки скриньки розсипалися частинками та розтанули в чистому повітрі цього простору.
-Нехай заблукалій вівці буде даровано велике прощення...
'............!'
Наступної миті все знову поглинуло чисте світло.
Клаель інстинктивно заплющив очі... а коли відкрив їх, уже стояв на даху за межами Перевернутої Академії.
.
.
.
(П.П Ля момент де Рейна занурилась в груди дівчини щоб вийняти демона, мене повеселив, у мене одразу в голову "О Юрі", ахаххаха)