Розділ 188
«Відьма Після Уроків», отримавши удар, упала на коліна й видала сумний голос.
-Кьо-кьо......
-Чому... це ти...?
Шоковано пробурмотів Ерік, стоячи перед безсилою відьмою, що стояла на колінах.
Маска «Відьми Після Уроків» розлетілася на друзки від удару, нанесеного мечем, наповненим магією.
Під тією маскою було обличчя представниці студентської ради — її обличчя.
Вони не знали її імені. Але... тепер кожен присутній усвідомив, що "вона" і була справжньою особистістю «Відьми Після Уроків».
-Ти… ей, що ти взагалі робиш!?
-Чому ти нападала на нас…?
-Га? Але хіба раніше не чудовисько забрало її? То виходить, то була фальшивка?
Збентежені несподіваним розвитком подій, інші троє головних персонажів також розгубилися.
Усі вони були свідками того, як «Відьма Після Уроків» забрала її з бібліотеки.
Ідея, що це одна й та сама особа… за нормальних умов була неможливою.
-Рейно, що відбувається?
-......Я не знаю. Але вона, ймовірно, справжня.
Клаель і Рейна теж були збиті з пантелику цією ситуацією.
Єдиним правдоподібним поясненням... було те, що «Відьма Після Уроків» перед ними — фальшивка.
Або, можливо... та її версія, яку забрали з бібліотеки, була ілюзією.
-Ти... дай мені відповідь. Навіщо ти це робиш... хто ти така?
-Кьо......
-Скажи мені... своє ім'я, як тебе звати…!
Коли Ерік питав її, він зробив крок, потім ще один у її бік.
У його голосі не було звинувачення. Він справді просто хотів дізнатися правду.
-Кьо... а, а-а-ах!
Але… її обличчя спотворилося від страху.
Очі широко розплющилися до межі, і з них потекли криваві сльози.
-А-а-а-а-а-ах... Ні-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і-і!
Вона закричала.
Різкий вереск вирвався з глибини горла, розрізаючи багряне повітря.
-А-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а!
-Ти... чекай, зупинись! Не роби цього!
Ерік кинувся вперед — але перш ніж він встиг, тінь біля її ніг почала звиватися, ніби жива істота.
З неї з’явилися безліч очей, що рухалися огидно, сіпаючись.
Тінь, тепер вкрита незліченною кількістю очей, перетворилася на щупальця й почала шалено атакувати всіх.
-Ерік, назад!
-Ні… якщо так піде далі, вона…!
-Принце Ерік, якщо це продовжиться… Аааааааа!?
Щупальця обвилися навколо них чотирьох.
Їхні кінцівки були зв'язані, і їх підняло в повітря, залишивши висіти.
-Прокляття... угх, мій меч...!
-Моя магія висмоктується... я не можу чаклувати...!
Ці щупальця мали здатність поглинати магічну силу.
Четвірка, захоплена ними, не могла чинити опір і залишилася безпорадною.
Єдиними, хто уникнув щупалець, були Клейл і Рейна, що стояли далі.
-Це… справді погано…!
Клаель скривився і простогнав.
Щоб ворог так легко здолав тих чотирьох — які стали сильнішими... ожливо, варто відступити й перегрупуватися.
-Рейна, давай відступимо й перегрупуємося…
-Клаелю, будь ласка, зроби крок назад.
-Що...?
-Це скоро закінчиться.
Нарешті Рейна відійшла від Клаеля.
Ігноруючи подив Клаеля, вона спокійно пішла прямо до чорних щупалець.
-Рейно, чекай!
Чорні щупальця наблизилися до Рейни.
Клаель поспішив туди, намагаючись відтягнути Рейну назад.
-Усе гаразд... я не боюся.
Щупальця схопили тіло Рейни в той самий момент, коли Клаель схопив її за руку.
"............!?"
У ту ж мить зір Клаеля заповнило чисте біле світло.
По той бік білого світла... він побачив силуети Рейни та когось ще.
.
.
.
(П.П Ну що ж, Рейна подумала напевно що Клаелю може загрожувати небезпека, тому вирішила втрутитись, і походу призвала ангелів, щоб ті побили чудовисько хд)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )