Розділ 187
Сталася «Хвиля», і місце, куди їх закинуло, було дахом Академії.
Під химерним червоним небом у центрі даху стояло чудовисько в червоному плащі та масці... «Відьма Після Уроків».
-Ти... куди ти її поділа?!
Крикнув Ерік на чудовисько, з яким вони зіткнулися знову.
-Відповідай мені... Хто вона?! Чому ми не можемо згадати її ім'я?!
-Кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо...
У відповідь на слова Еріка «Відьма Після Уроків» лише моторошно розсміялася, не давши відповіді.
І замість відповіді, воно активувало магію. Кілька вогняних куль розміром із футбольний м'яч з'явилися навколо чудовиська в червоному плащі.
-Тху... Усі, воно йде. Приготуйте зброю!
Крикнув Ерік до своїх супутників і оголив меч.
Вінсент зробив те саме, піднявши свій дворучний меч і ступивши вперед, тоді як Вілл та Луєй також прийняли бойові пози.
-Кьо-кьо-кьо!
Чудовисько видало моторошний крик і випустило вогняні кулі.
Численні вогняні кулі полетіли по дузі в бік чотирьох головних героїв.
-Уоооооооооооох!
-Я не програю! Я захищу цю Академію!
Ерік та інші зустріли вогняні кулі, що летіли на них, прямо в лоб.
Вони збивали їх мечами, блокували магічними бар'єрами та утримували полум'я на відстані.
-....Хух, о Богине.
Хлопці хоробро билися.
Спостерігаючи за ними з невеликої відстані... Клаель, якого залишили осторонь, пробурмотів із зітханням.
-Як би це сказати... вони справді проживають свою молодість, чи не так?
Хлопці протистояли невідомому ворогу.
Їхні постаті були юними та енергійними, наче наповненими тією яскравою весною життя, яку Клаель уже забув.
-Споглядання таких сцен... справді змушує мене відчувати свій вік.
-Але Клаелю, тобі же всього двадцять чотири роки, правильно? Чи не зарано відчувати себе старим?
Запитала Рейна з цікавістю.
Це не було великою проблемою... але Рейна все ще міцно тулилася до Клаеля в тій самій позі, що й під час нещодавнього телепортування.
-Різниця між підлітковим віком і двадцятиліттям не така мала, як ти думаєш... Ну, у моєму випадку все трохи особливо.
Можливо, те, що він був переродженцем, змушувало його відчувати різницю у віці ще сильніше.
Дорослі часто кажуть, що хочуть повернутися і знову прожити свою молодість... Хоча Клаель пережив молодість двічі, він відчував, що мало чого досяг.
Він не займався спортом і не закохувався... Протягом двох життів він провів сіру молодість.
(Ну, молодість вона така. Коли ти підліток, ти не можеш по-справжньому осягнути, яка вона цінна.)
Чи то молодість, чи то просто буття молодим... ти усвідомлюєш її цінність лише після того, як втрачаєш.
Тільки після того, як вона мине, ти можеш зрозуміти, що це було щось незамінне.
-До речі... Рейно, ти не збираєшся приєднатися до них?
-Ні, я думаю, що їх більш ніж достатньо.
-Оооооооооооох!
Ухиляючись від магії, яка в них летіла, Ерік та інші билися з чудовиськом.
У їхніх рухах не було жодних ознак небезпеки, і навіть відчувався певний спокій.
-Поки ми можемо зцілювати будь-які травми, я думаю, все буде гаразд. Не схоже, що їм потрібна допомога.
-Дійсно... Вони стали досить сильними.
Вони бачили, як четверо головних героїв билися і під час інциденту з бандами... і, схоже, вони розвивалися нормально.
Їхній зв'язок із Рейною все ще був досить слабким.
Спочатку мали бути події, які вони долали разом із Рейною... але що рухало ними зараз?
(Їхній початковий потенціал має бути високим... Але, можливо, у них є якась інша мотивація ставати сильнішими, окрім Рейни?)
-Кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо!
-Яааааааааааааах!
Поки Клаель поринув у думки, битва тривала.
Ухиляючись від магічних атак чудовиська, Ерік скоротив дистанцію.
Ось так просто він наніс рубаючий удар, наповнений магією світла.
-Отримуй!
-Кьо-кьо!
Гострий, важкий рубаючий удар уразив чудовисько.
Плащ був розірваний, а маска на обличчі тріснула з хрустким звуком.
-Кьо-кьо... кьо-кьо-кьо-кьо...
-Ти...!
Ерік затамував подих, побачивши обличчя, що з'явилося.
Інші троє, які вже готували зброю та магію для наступної атаки, також завмерли на місці.
-Кьо-кьо...
Під тріснутою маскою... було обличчя студентки, до якого вони вже встигли звикнути з моменту прибуття до Перевернутої Академії.
Це було обличчя однієї з представниць студентської ради — її особа до цього часу залишалася невідомою.
.
.
.
(П.П Трішки бісить що автор починає з Клаеля робити людину котра вважає що Рейна має йти за сценарієм гри, і що його там не має бути, що типу він бажає їй щастя, а на себе йому в такому випадку все одно, Клаеля роблять дуже тупим, котрий не помічає що Рейна щаслива тіки поруч із ним, і вона це не раз говорила, але із-за своїх комплексів, і того що йому не щастить з жінками і тд, він цього не помічає, вважає що це просто випадковість і тд..)