Розділ 186
Побачивши гротескний вигляд Луєя, усі присутні водночас вивільнили магію атаки.
У кабінеті музики прогримів потужний вибух, а коли вони прийшли до тями, побитий Луєй лежав на підлозі.
Можливо, вона втекла під час цієї метушні... «Її» вже не було, і в кабінеті музики залишився лише Луєй.
-Луєю, ти ж розумієш, що ми хочемо сказати, правда?
-Гей, малявко! Якщо маєш що сказати, викладай!
-Ти найгірший, Луєю.
Ерік, Вінсент і Вілл затиснули свого друга в кут.
-Ва-а-ах, що за бісівщину я коїв?!
Під тиском цієї трійці... Луєй закричав і схопився на ноги.
-Коли я прийшов до тями, то був у кабінеті музики, називав якусь дівчину, яку навіть не знаю, «старшою сестричкою» і милувався з нею! Що, в біса, я наробив?!
"............"
-Здається, я мацав її за груди чи за стегна, чи ще за щось, але я взагалі не пам'ятаю, як це відчувалося! Я невинний!
-......Ти найгірший.
Тихо пробурмотіла Рейна.
Клаель подумки погодився.
(Ця простовата на вигляд дівчина сиділа точно там, де в грі мала б сидіти Рейна. Іншими словами... те, що Луєй витворяв, він насправді хотів зробити з Рейною.)
Сама лише думка про те, що на місці тієї дівчини могла бути Рейна, змусила його кров закипіти.
Звісно, це були не романтичні ревнощі — це була лють турботливого батька.
Поки Клаель стояв у приголомшеному заціпенінні, Вінсент і Вілл допитували Луєя.
-Тож... ти знаєш, хто була та дівчина?
-Ні... не знаю.
-Ти зробив щось непристойне з дівчиною, яку навіть не знаєш?
-Ні, я нічого не міг із собою вдіяти! Я був ледь притомний! Це правда?!
-Ну, я повірю тобі, але все ж...
-Ми теж були ледь притомні... але нічого подібного не робили.
Схоже, Луєй також нічого не знав про «неї».
Ніхто з членів Студентської ради, схоже, теж не знав... Ким же "вона" була насправді?
-Рейно, ти знаєш, куди вона поділася?
-Ні... я більше не відчуваю її присутності.
Рейна похитала головою з боку в бік.
Інакше кажучи, вони втратили всі зачіпки.
-Хмм... Я радий, що нам вдалося знову зібратися разом, але тепер ми втратили "її" слід. На даному етапі нам доведеться просто обшукати кожен дюйм...
Щойно він це пробурмотів, як перевернута Академія сильно здригнулася.
Наче від потужного землетрусу, земля... і стеля почали рухатися вгору-вниз.
Навколишні краєвиди завагалися, наче міраж.
-Справа кепська... йдуть «Хвилі»!
У цьому Підземеллі... у Перевернутій Академії «Хвилі» налітали через нерівні проміжки часу, змінюючи розташування кімнат або розділяючи союзників.
Це був знак. Просторове викривлення атакувало шістьох людей у кабінеті музики.
-Усі зберіться разом! Не розділяйтеся!
-Добре!
Коли Клаель крикнув це, Рейна негайно вчепилася в нього.
Без вагань. Її рефлекси та рішучість були неймовірними.
-Гх... Що це таке...?!
Ерік та інші троє також поспішили туди.
Щойно всі шестеро зібралися, краєвид кабінету музики повністю зруйнувався.
-Де... ми?
Краєвид змінився... і вони опинилися на даху Академії.
Перевернутий пейзаж повернувся до норми, але все навколо ще було забарвлене в криваво-червоний колір.
Небо над головою теж було червоним. Зловісні чорні хмари моторошно пливли вгорі.
-Кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо!
-Ти...!
У центрі даху.
Там стояло чудовисько.
Усе його тіло було загорнуте в червоний плащ, а на обличчі була маска, схожа на маску первісного варвара.
Одна із Семи таємниць... вони знову зіткнулися з «Відьмою Після Уроків».
.
.
.
(П.П Луєя треба було просто викинути в прірву, щоб його більше ніхто ніколи не бачив.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )