Розділ 184
Наступним місцем, яке вони відвідали, був клас першокурсників.
Зсередини долинали голоси кількох людей, які жваво розмовляли між собою.
-Принце Еріку...
-Так, ходімо всередину. Вінсенте.
Підштовхнуті словами Клаеля, Ерік і Вінсент першими увійшли до класу.
-Вілле, ти розумієш це завдання?
-Гей, гей, а мені з цим теж допоможеш?
-А, звісно. Будь ласка, ставайте в чергу.
У центрі пофарбованого в червоний колір класу... звісно, з точки зору Клаеля та інших — на стелі, знаходився Вілл Райліс.
Вілла оточувало багато учнів, і, схоже, він пояснював їм матеріал.
-Ем... це завдання...
-Вілле, скористайся цим довідником.
-А, дякую.
І... на сусідньому місці сиділа та сама «дівчина».
-Вибач, ти дуже допомагаєш.
-Нічого. Ти ж теж завжди мені допомагаєш.
Вілл і «вона» сиділи поруч, усміхаючись, і навчали інших учнів.
Це виглядало як сцена зі спогадів про юність... але всі учні навколо них були слизоподібними монстрами в академічній формі.
"............"
Ерік подав сигнал поглядом, решті трьом.
Цього разу вони заздалегідь домовилися не кликати її, а одразу схопити.
-Вінсенте...
-Так... залиш це мені.
Ерік пригнувся і виставив обидві руки перед собою.
Потім... Вінсент використав його руки як опору й стрибнув до верхнього поверху.
-Хмф...!
А тоді кинувся до сидячої «дівчини», намагаючись схопити її.
-Що...!?
Однак руки Вінсента розсікли повітря.
Він точно схопив її — але його руки пройшли наскрізь, немов крізь голограму.
Вінсент не схопив нічого й упав зі стелі назад униз.
-Гяяяааа!
-Гяооо!
І в ту ж мить учні навколо Вілла та «неї» вишкірили ікла.
Показавши свої справжні слизові тіла, вони кинулися на Вінсента, який упав зі стелі.
-Ха!
Ерік розрубав слизоподібних монстрів своїм мечем.
-Залиште це нам! Містер Бірн, Рейно, особливо, особливо уважно стежте за оточенням! Ми на вас розраховуємо!
Можливо, його досі турбувало те, що раніше Рейна забрала всю славу собі.
Ерік сам кинувся в бій.
Вінсент швидко вихопив меч і теж приєднався до сутички.
-Рейно... цього разу давай дозволимо їм побути героями.
-Якщо ти так бажаєш, Клаель... тоді, може, займемося чимось іншим?
-Чимось іншим?
-Так... давайте дослідимо особистість тієї дівчини.
Рейна склала пальці в коло й подивилася крізь нього на «неї».
Виглядало це абсолютно безглуздо, і в грі не існувало жодної здібності, яка дозволяла б таким чином розкривати особистість людини.
-Ем... ти справді можеш щось так дізнатися?
-Так, приблизно.
-Приблизно...?
-Зазвичай я використовую це, щоб дивитися на Клаеля... хоча ні, забудь.
"............"
Здавалося, вона щойно сказала щось неймовірно моторошне... але, можливо, йому просто здалося?
Рейна ще деякий час уважно дивилася на «неї», а потім заговорила.
-Хмм... як я й думала, вона не є злою істотою. Принаймні сама по собі.
-Сама по собі...?
-Мені здається, що за нею стоїть щось інше... І ще, вона жива людина. Не привид і не щось подібне.
"............"
Їм вдалося здобути трохи інформації... але особистість «її» все ще залишалася загадкою.
Проте підтвердження того, що вона жива людина, вже було цінною знахідкою.
-ЯААААААААААХХХХХХХХХХ!
Ерік та інші перемогли слизоподібних монстрів.
У підсумку «вона» знову зникла... але навіть так вони отримали важливу інформацію й змогли врятувати Вілла.
.
.
.
(П.П Пу-пу-пу, Рейна спалилась що підглядає за Клаелем, аххахаха, вона напевно сама не очікувала що проговориться так хехе...)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )