Розділ 183
-Гяяяааааа!
Штора лазарету раптом перетворилася на аморфного монстра й кинулася на Еріка.
Поки вони не переможуть цього монстра, звільнити Вінсента від ілюзії не вийде.
Ерік вихопив меч із піхов на поясі та кинувся в бій, щоб урятувати свого друга.
-Я йду, монстре! Давай сю—
-«Біла Нова».
-А...
У цей момент Рейна, яка стояла позаду, застосувала закляття.
Огорнутий білим світлом... величезний в'язкий монстр зник.
-Рейна...
-Клаель, я його перемогла.
-Так. Ну... гадаю, що так.
У цьому не було нічого неправильного.
Якщо вже на те пішло, її варто було похвалити за швидкість реакції.
(Але... як би це сказати, мені здається, що вона надто грубо поводиться з романтичними персонажами...)
Можливо... нам справді потрібна лише вона одна.
Бідний Ерік, який уже вихопив меч і збирався битися з монстром, застиг від шоку.
У дивній позі, ніби ось-ось мав завдати удару мечем, він виглядав неймовірно безглуздо.
-Ем... принце Еріку? Ви в порядку...?
-А, так... Містер Бірн. І Рейно теж... дякую.
-Нема за що, але важливіше інше... хіба вам не варто перевірити, як там Вінсент?
-А, точно... Вінсенте!
-...Га?
Коли Ерік поспішив до нього... Вінсент виглядав так, ніби щойно прокинувся від сну.
Звільнений від ілюзії, він озирнувся навколо перевернутого догори дриґом лазарету, пофарбованого в яскраво-червоний колір.
-Я... що за? Це ж... лазарет... Воу!?
-Вінсенте!
Вінсент почав падати зверху. Схоже, його звільнили від перевернутого стану.
Ерік у паніці спробував його зловити... і був придавлений.
-Угх...!
-Г-Гей, Еріку... що ти робиш під моєю дупою?
-Т-Ти ж упав згори, чи не так... Важливіше інше!
Ерік виліз з-під Вінсента й крикнув угору.
Поруч із ліжком над ними стояла «вона», тримаючи в руках медичні інструменти.
-Гей, ти!
"............"
-Будь ласка, скажи мені!
Почувши голос Еріка, «вона» показала дещо сумний вираз обличчя.
А потім... так само, як і в кімнаті студентської ради, її постать почала розчинятися.
-Скажи мені! Твоє... твоє ім'я...!
"............"
-А-а...!
Не відповівши на запитання Еріка, «вона» розтанула, мов дим.
-Чорт... знову...!
-Гей, Еріку. Поясни. Що тут, до біса, відбувається?
Вінсент схопив Еріка за плече, вимагаючи пояснень.
-Чому вона зникла? Ні, важливіше, хто вона взагалі така...?
-Вінсенте, ти теж не знаєш її імені?
-Га?
Ерік почав пояснювати Вінсенту все, що сталося.
Вислухавши всю історію, Вінсент розгублено витріщився.
-Якщо тепер замислитися... так, я не знаю ні її імені, ні навіть того, в якому вона класі...
-Отже, це правда... Хто ж вона така насправді...?
Обидва продовжували спантеличено схиляти голови.
Судячи з усього, інші двоє романтичних персонажів теж не знали її справжньої особистості.
-Вілл і Луєй теж мають бути десь тут... Хоча, думаю, вони, скоріш за все, в безпеці.
-Клаель, зловісна присутність перемістилася. Підемо перевіримо?
Рейна смикнула його за рукав.
Схоже, Перевернута Академія не мала наміру завдавати шкоди романтичним персонажам.
Можливо... вона замикала їх в ілюзіях і висмоктувала щось на кшталт життєвої сили.
-Ходімо.
У будь-якому разі... іншого вибору, окрім як рухатися вперед, у них не було.
Під керівництвом Рейни, вони вчотирьох попрямували до наступної кімнати.