Я лише звичайний жрець (моб), але коли зрозумів, що цей світ — отоме-гра, вирішив виховати героїню.

Розділ 182: Розділ 182

Том 1

Роман Я лише звичайний жрець (моб), але коли зрозумів, що цей світ — отоме-гра, вирішив виховати героїню. читати онлайн українською

Розділ 182

-Тепер, коли я про це замислився, це дивно... Чому ми так природно сприймали її присутність?

Ідучи коридором Перевернутої Академії, Ерік заговорив із болісним виразом обличчя.

-Вона непомітно опинилася в студентській раді. Ніколи не створювала проблем. Була старанною та бездоганно виконувала свою роботу. Навіть чай... вона заварювала його ідеально.

Схоже, він згадав, як раніше пив чай серед монстрів.

Ерік здригнувся.

-Але я не знаю її імені. Я знаю, що вона першокурсниця... але навіть не знаю, в якому вона класі. Якщо моя пам'ять мене не підводить, Рейна відмовилася вступати до студентської ради, і я шукав когось, хто міг би зайняти її місце...

Ерік схопився за голову.

Здавалося, він відчайдушно намагався витягнути спогади, але в нього нічого не виходило.

-Але... я не думаю, що в неї були злі наміри. Вона просто опинилася в студентській раді, але нічого поганого не зробила.

У словах Еріка звучало бажання вірити, що це правда.

-Тому... якщо можливо, я хочу ще раз із нею поговорити. Навіть якщо вона не людина...

-Це вже вирішувати вам.

Клаелю теж була цікава особистість тієї загадкової дівчини.

Якщо Ерік готовий зустрітися з нею віч-на-віч, то це навіть краще.

-Ми прийшли.

Поки вони розмовляли... Рейна, яка вела Клаеля за руку, зупинилася.

Вони стояли перед лазаретом.

-Я відчуваю зловісну присутність із цієї кімнати.

-Ось як... і цього разу ми дісталися досить швидко.

Раніше, щоб дістатися до кімнати студентської ради, де перебував Ерік, їм знадобилося понад тридцять хвилин.

Але від кімнати студентської ради до лазарету вони дійшли всього за п'ять хвилин.

-Так. Я вже звикла до цього простору.

Рейна відповіла невимушено... але перед цим здалося, що вона кинула короткий погляд на Еріка.

Чи була присутність Еріка якось пов'язана з тим, що шлях став коротшим?

Звісно, Ерік допомагав боротися з монстрами дорогою, але навряд чи це мало такий вплив.

-Гаразд, неважливо. Заходимо.

-Я відкрию. Ви двоє, відійдіть назад.

Ерік вийшов уперед і відчинив двері лазарету.

Лазарет теж був перевернутий догори дриґом.

На перший погляд усередині нікого не було.

-Ти в порядку? Боляче?

"............!"

Щойно вони так подумали, з-за червоної штори почувся голос.

Жіночий голос... найімовірніше, тієї загадкової дівчини.

-Я зараз перебинтую, тож не рухайся...

-...Містер Бірн.

-Так, ходімо.

Ерік коротко звернувся до Клаеля й повільно рушив до штори.

-Хмф!

А потім різко відсмикнув її.

-Ай... не затягуй так сильно!

-Сам винен, що знову поранився! Серйозно... знову поліз у бійку...

ТТам були двоє.

Одна — безіменна «вона».

І... другий — один із головних героїв, місцеперебування якого досі було невідомим: Вінсент Флейм.

З погляду Клаеля та інших вони знаходилися на стороні стелі... всередині перевернутого лазарету.

Увесь у ранах, Вінсент сидів на стільці, поки «вона» обробляла його травми.

-Будь ласка, не перенапружуйся так... Не всі поранення можна вилікувати лікувальною магією.

-Та зрозумів я! Ти ж мені не мама, тож припини бурчати!

-Звісно, що буду бурчати! Скільки б я тебе не попереджала, ти весь час повертаєшся пораненим...

Це була сцена, немов узята просто з юнацького життя.

Молодша дівчина доглядала за старшокласником, який постраждав у бійці.

Для будь-якого хлопця це могла бути ситуація, якою можна трохи захоплюватися.

-Гей, Вінсенте! Що ти робиш!?

-Тц... Яка ж ти настирлива. Зовсім не мила.

Ерік підвищив голос.

Але... Вінсент не відреагував.

У його очах була лише «вона».

-Вінсенте!

-Принце Еріку!

Ерік спробував схопити Вінсента.

Але... Клаель схопив Еріка за плече й відтягнув назад.

-Воу!

Ерік упав на підлогу, а щойно відсунута штора накрила його.

Штора лазарету, яка мала бути білою... перетворилася на огидний слиз криваво-червоного кольору.

-Це монстр! Не втрачайте пильності!

-Тц... Не ставайте в мене на шляху!

Вінсент і «вона» залишилися по той бік штори-монстра.

Бажаючи врятувати свого друга, Ерік вигукнув і вихопив меч із піхов на поясі.

.

.

.

(П.П Навіть Рейна незадоволена тим що їй мішають побути з Клаелем трішки більше, і схоже вона вміє маніпулювати простором, або ще щось хд)

.

(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )