Розділ 180
"............"
"............"
Клаель і Рейна, тримаючись близько одне до одного, йшли стелею Академії.
Невже моторошна атмосфера цього місця так її лякала?
Рейна притискалася до руки Клаеля сильніше, ніж зазвичай, намагаючись якомога більше торкатися його своєю м'якою шкірою.
-...Рейно.
-Так, що таке?
-...Ні, нічого.
Рейна здивовано нахилила голову, але Клаель так нічого й не сказав, проковтнувши своє запитання.
У поведінці Рейни не було нічого дивного.
Зрештою, саме Клаель сказав не відходити далеко, а для наляканої дівчини було цілком природно чіплятися за старшого чоловіка, який був поруч.
Їм уже якийсь час здавалося, що вони ходять по колу... але це, напевно, було лише через дезорієнтацію, викликану перевернутою будовою Академії.
-Немає нічого дивного... зовсім нічого дивного...
Так... те, що її груди м'яко притискалися до його плеча трохи сильніше, ніж потрібно, теж, безумовно, було випадковістю, а не навмисною дією.
Дивним тут був сам Клаель, який надто вже гостро все усвідомлював.
-Рейно, це місце... ми вже проходили тут раніше, так?
-Так... здається, ми заблукали.
-...Зрозуміло.
-Так. Сходи перевернуті, тому ми не можемо ними піднятися, двері надто високо, щоб до них дістатися, а якщо випадково вийти назовні, можна впасти в пустий простір. Це страшно, тож нічого не вдієш.
Хоча ніхто її не питав, вона дала напрочуд детальне пояснення.
Чомусь здавалося, ніби вона виправдовується... але це зараз було неважливо.
-Ну, якщо так, тоді нічого не вдієш.
-Так, ми майже прийшли... це ця кімната.
-Це...?
Після довгого обходу вони дісталися до кімнати студентської ради.
Саме тут Ерік, романтичні персонажі, та сама Рейна проводили б свої юнацькі роки, якби це була гра.
-Я відчуваю тут зловісну присутність. Не знаю, чи це ядро підземелля...
-Цього достатньо. Перевірмо.
Клаель відчепив Рейну від своєї руки, прикрив її собою та відчинив двері.
І тоді перед ними постала несподівана картина.
-Принце Еріку, будь ласка, розгляньте ці документи.
-Ваша Високосте, ви вже схвалили попередню заявку?
-Голово студентської ради, спортивні клуби подали прохання про збільшення бюджету.
-А, зрозуміло! Залиште це мені!
Усередині кімнати студентської ради... сидів її власник, голова студентської ради Ерік.
Ерік сидів за столом над Клаелем і Рейною та жваво розбирав документи.
-Гаразд... тоді, будь ласка, розкладіть ці папери по місцях.
-Як накажете, принце Еріку.
Кілька студентів допомагали Еріку.
Однак... студенти, які йому допомагали, були в'язкими монстрами в академічній формі.
Ті самі чорні слизові істоти, з якими вони билися раніше, прикидалися людьми, говорили людськими голосами та допомагали Еріку з роботою.
-Фух... думаю, зроблю невелику перерву. Я вже досить втомився.
Ерік витер піт із чола хустинкою... але навіть не помічав, що студенти навколо нього не були людьми.
Схоже, він перебував під дією ілюзії.
(До речі... у грі ж був монстр, який нападав на людей, маскуючись під інших.)
Отже, він не перевтілювався, а створював ілюзії.
Спостерігаючи збоку, як когось обманюють, Клаель раптом усвідомив одну дрібницю.
-Принце Еріку, будь ласка, випийте чаю.
Однак... посеред цієї дивної сцени з'явився новий персонаж.
Це був не Чорний Слиз.
Дівчина, яка виглядала цілком звичайною людиною, поставила перед Еріком чашку чаю.
-Це...
-Клаелю, вона...
Клаель і Рейна переглянулися.
-А, дякую. "BI+V＄. Ти дуже уважна.
-Будь ласка.
Ерік усміхнувся, назвавши чиєсь ім'я, і взяв чашку.
Та, хто з м'якою усмішкою люб'язно подала Еріку чай, була безіменною ученицею, яку мала викрасти «Відьма Після Уроків».
.
.
.
(П.П Як же весело читати про флірт Рейни до Калеля, жаль автор його тут мало прописував, ех, вона так смішно придурюється, а при цьому просто хоче більша тактильних дотиків з Клаелем ахахаха.)
.
(Підпишіться на мій ТГ-Канал, щоб дізнаватись про вихід нових розділі та іншу інформацію: https://t.me/Cactus_Paradise_novel_manga )