Розділ 177
-Клаель...!
-Усе добре, Рейно. Все вже закінчилося.
-Я так хвилювалася... Я справді, справді хвилювалася...!
-Вах!
Рейна міцно обійняла Клаеля.
Притиснувшись обличчям до його грудей, вона тихенько шморгнула носом.
-Вибач, що змусив тебе хвилюватися... Але тепер той дух теж має звільнитися.
Клаель подивився на чорну книгу, що лежала на підлозі.
Книга розсипалася на почорнілий пил і повністю зникла.
Разом із поразкою банші було знято й прокляття, накладене на книгу.
Люди, чиї імена були записані в ній і які потрапили під прокляття, теж, імовірно, зцілилися.
(І та банші теж повинна була звільнитися...)
Духи не помирають.
Навіть якщо вони зникають, то згодом народжуються заново як нові духи.
Будемо вірити, що банші також переродилася.
І що наступного разу вона стане менш моторошним духом.
-Містер Бірн... Що саме щойно сталося...?
-Га... Я що, заснув чи щось таке...?
Ерік, який лежав на підлозі, підвівся, а Луєй, схоже, теж прийшов до тями.
Жоден із них не виглядав серйозно пораненим.
-Це була «Чорна Проклята Книга Бібліотеки». Четверта з Семи Таємниць Академії була розкрита.
Вони вже подолали половину шляху.
Залишалося три. Якщо не рахувати заборонену сьому, то лише дві.
-Розумію... Отже, це була одна з Семи Таємниць Академії, яку ми шукали. Здавалося, ніби вона раптом з'явилася просто біля ніг Луєя...
-Ай... У мене ґуля на голові. Старша сестричко Рейно, погладь мене!
Щойно Луєй спробував стрибнути до Рейни, як звідкись з'явився плюшевий ведмедик і підсік йому ноги.
-Уф...
Луєй знову вдарився головою й вдруге знепритомнів.
Схоже, він упав у доволі небезпечний спосіб... але ведмедик просто потягнув його тіло геть.
Напевно, щоб закопати його на шкільному подвір'ї... ні, швидше за все, віднести до медичного кабінету.
-...Гадаю, тепер книга, яка з'являється нізвідки, вже не здається такою великою проблемою.
Ерік сказав це, притискаючи пальці до чола, ніби його мучив головний біль.
Як президент студентської ради, він, мабуть, неабияк страждав через такого підлеглого.
Йому навіть спадала думка вигнати його взагалі... але Луєй був здібним, а ще мав велику популярність серед учениць.
-У будь-якому разі... Я радий, що містер Бірн був тут. Ще трохи, і нам би настав кінець. Дозвольте ще раз подякувати вам.
-Не потрібно. Це мій обов'язок як учителя.
Заспокоюючи Рейну, Клаель відповів Еріку.
-Думаю, після цього випадку стало очевидно... Сім Таємниць Академії справді дуже небезпечні. Будь ласка, більше не дійте необачно.
-...Я повідомлю всіх. Як президент студентської ради, я не збираюся припиняти розслідування, але, можливо, знайдуться ті, хто захоче відмовитися від участі.
"............"
Якби тільки сам Ерік теж відмовився.
Його почуття відповідальності заслуговувало на повагу, але саме через те, що кронпринц особисто ризикував життям, іншим було важко відступити.
-А, точно. Ти не поранена?.. Га?
Ерік розгублено озирнувся.
Він хвилювався за дівчину з студентської ради... але її ніде не було.
-Де вона... Щойно ж була тут...
-Ваша Високосте! Подивіться туди!
Один зі студентів у бібліотеці вигукнув.
Юнак указував на вікно.
-Що... Що це таке...!?
-Кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо!
ЗЗа вікном бібліотеки.
На гілці дерева стояла дивна постать.
Червоний плащ.
Примітивна племінна маска на обличчі.
Як не подивися — виглядала вона надзвичайно підозріло.
І... У руках цієї підозрілої особи було тіло дівчини з студентської ради.
-Хто ти такий... Відпусти її!
-Кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо-кьо!
Ерік закричав, але фігура в плащі та масці разом із дівчиною розчинилася в повітрі, мов дим.
-«Відьма Після Уроків»...
Пробурмотів Клаель.
Це була одна із Семи Таємниць Академії — невловимий привид, відомий як «Відьма Після Уроків».
Схоже, саме вона викрала ту дівчину.
-Ми будем переслідувати її... Гей, Луєю! Прокидайся вже!
-Ваа...!?
-Іди поклич Вілла та Вінсента! Ми впіймаємо цього привида!
Ерік, Луєй та інші студенти кинулися навздогін за «Відьмою Після Уроків».
-Клаелю, тобі не здається це... дивним?
"............"
Рейна звернулася до Клаеля, який також залишився позаду.
На її обличчі читалося здивування.
І Клаель відчував те саме.
-У будь-якому разі... Підемо за ними?
Клаель теж рушив слідом.
Він знав, куди їм потрібно.
Лишалася тільки одна з Семи Таємниць Академії.
-«Тринадцята Сходинка до Пекла»... Саме туди прямує відьма!
Клаель схопив Рейну за руку й поспішив коридором.
.
.
.
(П.П В ці моменти коли Клаель тримає Рейну за руку, обнімає і тд, Рейна явно кайфує, вона ж Клаеля обожнює настіки, що їй байдуже на всіх окрім нього.)