Розділ 173
Клаель і Рейна знову взялися під руку та повернулися до будівлі академії.
Вони обходили місця появи інших Таємниць Академії, намагаючись розв'язати їх одну за одною.
-Тут дванадцять сходинок, але після занять їх нібито стає тринадцять. Якщо наступити на тринадцяту, тебе затягне до пекла.
Східне крило головного корпусу.
Сходи, що вели з першого поверху до підвального складу.
Колись один студент вивчав чорну магію, але викладач викрив його та почав переслідувати.
Хлопець намагався сховатися в підвалі, збігав сходами вниз... але послизнувся, впав, ударився головою й загинув.
Тепер демон, якого він викликав за допомогою чорної магії, нібито оселився на цих сходах і затягує до пекла всіх, хто ними спускається.
-Один, два, три... дванадцять сходинок.
-...Схоже на те.
Однак коли вони перерахували сходинки під час спуску, їх було лише дванадцять.
До пекла їх теж ніхто не затягнув.
Кожна з Таємниць Академії має певне місце появи, але це зовсім не означає, що вона завжди там присутня.
У грі події активувалися легко... але реальність, схоже, все ж відрізнялася від гри.
-Не дуже охоче вона показується, так?
-Можливо... воно нас боїться.
Це звучало цілком правдоподібно.
Для привидів священники були природними ворогами.
Рейна, само собою, була «Святою».
А Клаель — «Святим», посиленим благословенням Рейни.
Для привида з'явитися перед ними було б приблизно тим самим, що для миші вискочити перед котом і почати танцювати чечітку.
(У грі Рейна теж ставала мішенню цих моторошних історій... але якщо подумати, Рейна цього світу явно сильніша за ту, що була в грі. Може, привид просто злякався та сховався?)
Якщо це так, то взяти Рейну із собою було помилкою.
Поки Клаель роздумував над цим, вони попрямували до бібліотеки, де з'являлася «Чорна Проклята Книга Бібліотеки».
Ця таємниця полягала в тому, що десь у бібліотеці раптово виникала чорна книга, і кожен, чиє ім'я було в ній записане, підпадав під прокляття.
Якщо хтось записував у неї ім'я або той, хто знайшов книгу, відводив погляд, вона безслідно зникала.
Винести її з бібліотеки було неможливо.
(Ну що ж, знайду я цей зошит смерті... тобто прокляту книгу чи ні?)
-А...
-Га?
Клаель відчинив двері бібліотеки та увійшов усередину... і побачив знайому людину.
Прямо біля входу стояв один із романтичних персонажів — Ерік Сейнкл.
-Це ж містер Бірн і... Рейна?
-О, Принце Еріку. Ви теж розслідуєте Таємниці Академії?
Клаель швидко відпустив руку Рейни, яку несвідомо тримав.
Було близько, але їм вдалося уникнути ситуації, коли їх побачили б за ходінням під руку як викладача й ученицю.
(Хоча інші студенти вже це бачили... тож, мабуть, уже запізно.)
Озирнувшись, Клаель помітив кількох студентів, які заглядали під столи та між книжковими полицями.
Схоже, учасники загону Еріка вирішили шукати прокляту книгу методом масового прочісування.
(Вони, мабуть думають, що книга десь захована в бібліотеці... але ця штука з'являється як привид, тож більша кількість людей навряд чи допоможе.)
Втім, без знань із гри їх можна було зрозуміти.
До того ж проклята книга мала з'являтися у відповідь на людську ненависть і злобу.
Можливо, що більше людей навколо, то вищий шанс її появи.
-Так. Я почув чутки про дивну книгу, яка тут з'являється... Ви теж проводите розслідування?
-Так, саме так.
Клаель дещо ухильно відповів на запитання Еріка.
-Як співробітники академії ми не можемо просто сидіти склавши руки. Тому ми звернулися по допомогу до Великого Храму... і Рейну порекомендували як людину, яка добре знає академію як студентка.
-Розумію. Справді, Рейна майстерно володіє Священними Мистецтвами та чудово знає академію. Вона ідеально підходить... але все ж...
Ерік виглядав трохи невдоволеним і провів пальцями по своєму золотому афро.
-Коли я просив тебе розслідувати разом зі мною, ти відмовилася. А з містером Бірном погодилася? Це трохи жорстоко, хіба ні?
Ерік надувся, наче ображена дитина.
Схоже, раніше він уже запрошував Рейну, але отримав відмову.
(Стривай... це зараз перетвориться на любовний трикутник?)
Клаель занепокоївся, що ситуація стане незручною, але Рейна спокійно вийшла вперед і відповіла:
-Я лише виконую наказ кардинала... Як «Свята», що служить у храмі, я не маю жодних прихованих мотивів.
Її усмішка була абсолютно чистою й щирою.
Під її прямим поглядом Ерік ніяково відвів очі.
-Вибач. Схоже, я сказав щось зайве. Містере Бірне, прошу вибачення і у вас.
Ерік чесно перепросив.
Він міг бути дещо клопітним... але в основі своїй був справедливою та чесною людиною.
Коли він усвідомлював свою помилку, то міг вибачитися незалежно від статусу співрозмовника.
-Усе гаразд... До речі, ви вже знайшли прокляту книгу?
Прийнявши вибачення, Клаель поцікавився результатами їхнього розслідування.
.
.
.
(П.П Я це вже неодноразово писав, але мене так бісять ці персонажі (Ерік, Луєй і тд...), вони вважають що Рейна повинна бути з ними, бо вони так сказали, Рейні пофіг на них, вона б їх убила б вже давно, як би не Клаель.. А цей Ерік, бісить як і Луєй, Рейна вже скіки раз відмовляла, і скіки раз показувала що кохає Клаеля, а цьому притрушеному не доходить, що він її не цікавить взагалі. Єдине що радує, так це те що це кончене, не кичиться своїм статусом принца, щоб давити на Клаеля і Рейну.)