Розділ 165
І ось так було вирішено організувати післяурочне патрулювання.
Усім наказали патрулювати парами, але деякі войовничо налаштовані викладачі заявляли: "Я й сам можу впоратися з якимось там прокляттям!"
(Втратити пильність може бути смертельно небезпечно... але навіть якщо я це скажу, навряд чи це допоможе.)
Під «войовничими викладачами» малися на увазі викладачі фехтування та магії.
У минулому вони були лицарями або придворними магами й, мали сильне почуття власної переваги.
Навіть після попередження про Сім Таємниць вони лише ще більше запалювалися, заявляючи, що самі все вирішать.
З іншого боку, більшість викладачів, які зовсім не хотіли вплутуватися в це, патрулювали коридори дуже обережно.
Яскравим прикладом був друг Клаеля — викладач із красою, яку легко було сплутати з жіночою... Юрій Канеста.
-К-Клаелю-сенсею! Там щойно щось ворухнулося!?
-Так, це був вітер.
-Т-там хтось стоїть за рогом!?
-Це лише тінь від декорації, що витягнулася в променях призахідного сонця.
-О, викладачі. До побачення!
-Людина заговорила-а-а-а-а-а-а-а!?
-Так, заговорила. Це просто студент, який іде додому. У цьому є якась проблема?
Схоже, він був справді наляканий.
Юрій тремтів і кричав через кожну дрібницю, більше лякаючи оточення, ніж самі надприродні явища.
-Вам усім теж варто йти додому, поки не стало надто пізно. Не можна залишатися після занять.
-А, гаразд!
-Вибачте! Ми вже йдемо!
Оскільки наближався період іспитів, у школі ще залишалося кілька учнів, які займалися.
Під час класної години вже мали оголосити, що всім потрібно повертатися додому раніше... але завжди знаходилися ті, хто хотів залишитися ще хоча б ненадовго.
-Це проблема... Особливо незадоволені цим правилом учні зі спортивних клубів.
-Т-турнір уже зовсім скоро...
Ховаючись за спиною Клаеля й тремтячи, Юрій говорив голосом, який тремтів не менше за його тіло.
Під турніром мався на увазі щорічний турнір бойових мистецтв, що проводився в королівській столиці.
Щороку в ньому брали участь люди не лише з усієї країни, а й з-за кордону.
Турнір поділявся на бойовий і магічний дивізіони, а переможці отримували щедрі грошові винагороди.
Навіть без перемоги хороший результат значно покращував перспективи працевлаштування.
Лицарями королівського палацу ставали саме ті, хто посідав верхні місця на турнірі, а вже сам вихід із відбіркового етапу до фінальної частини гарантував можливість служби в дворянських родинах.
Для тих, хто хотів заробляти на життя бойовими мистецтвами, участь була майже обов'язковою.
-Мало того, що наближаються проміжні іспити, так ще й це сталося за місяць до турніру бойових мистецтв... Учні, мабуть, просто в розпачі.
Якби їм дозволили, вони б напевно залишалися допізна, щоб навчатися або тренуватися.
Насправді деякі студенти вже ховалися від викладачів, які патрулювали школу, а звідкись здалеку долинали крики викладача, який упіймав одного з таких порушників.
-Ц-це так сумно... Вони всі так стараються...
-Турнір бойових мистецтв ми навряд чи зможемо перенести... але, можливо, варто запропонувати відкласти або навіть скасувати проміжні іспити.
-Т-так, це було б добре... Мені теж стало б легше...
Страждали не лише учні.
Викладачам теж доводилося нелегко.
Попри зайнятість підготовкою та перевіркою екзаменаційних робіт, на них ще й поклали патрулювання та додатковий нагляд за студентами.
Якщо чесно, уся ця ситуація була суцільною головною болячкою.
(Серйозно... який ідіот відкрив скриньку Пандори саме зараз?)
Звільнення Семи Таємниць означало, що хтось відкрив запечатану скриню.
Найімовірніше, це був якийсь студент... той, хто наробив зайвого.
(Хто саме винуватець... це неможливо з'ясувати. Найімовірніше... ні, безсумнівно...)
Той, хто випустив Сім Таємниць, сам ставав жертвою аномалії.
І... його існування стиралося зі спогадів інших людей, перетворюючи його на людину, якої більше не існувало навіть на папері.
Навіть якщо це був студент, якого Клаель колись знав, тепер він уже не міг би його пригадати.
-Оскільки на кону стоять життя учнів, можливо, найкраще було б скасувати проміжні іспити... або взагалі призупинити навчання до завершення всього цього... Ой!
-Вах!
Клаель різко зупинився, мало не зіткнувшись із групою людей, що вийшла з-за рогу.
-Кя-я-я-я-я-я-я-я-я-я!?
А Юрій від переляку заверещав.
Пронизливий крик змусив групу попереду здригнутися.
-О-о, це ж... містер Бірн і містер Канеста. Ви теж патрулюєте?
-Ого, ого... принце Еріку. І вся студентська рада тут?
Групою, з якою вони ледь не зіткнулися, були Ерік та члени студентської ради... іншими словами, романтичні персонажі.
Окрім звичної четвірки, позаду них стояло ще кілька незнайомих студентів.
-Що ви тут робите? Будь ласка, швидше йдіть додому.
-Ні... ми патрулюємо.
-Патрулюєте?
Клаель здивовано кліпнув після слів Еріка.
Не звертаючи уваги на його реакцію, Ерік гордо випнув груди.
-Так... ми збираємося розв'язати проблему Семи Таємниць, що тероризують академію. Як студентська рада, яка захищає всіх, ми просто зобов'язані це зробити!
.
.
.
(П.П Ага і створити ще більше проблем Клаелю та Рейні.)