Розділ 163
Коли Клаель пояснив ситуацію, на обличчі Рейни з'явився незвично сердитий вираз.
_-Не кажи мені... що ти збирався самотужки розслідувати «Сім Таємниць Академії», Клаель?_
_-Е-е?_
Зазвичай Рейна носила ніжну усмішку, схожу на усмішку люблячої матері... але саме через те, що її обличчя було таким вродливим, коли вона сердилася, це справляло сильне враження.
Вона не підвищувала голос і не кривила обличчя.
Вона лише трохи насупила брови та загострила погляд... але навіть цього було достатньо, щоб здалося, ніби на тебе дивиться дракон.
_-Невже ти справді збирався робити щось настільки нерозсудливе? Самому зіткнутися зі смертельним прокляттям, Клаелю... це ж просто немислимо, чи не так?_
_-Н-ні... ти маєш рацію..._
Приголомшений її напором, Клаель поспішно закивав.
Йому хотілося вірити, що вона не по-справжньому сердиться... але він усе одно почувався дитиною, яку після довгого часу насварила мати.
_-Звичайно... я лише хотів переконатися, що інциденти, спричинені Сімома Таємницями, справді відбуваються, а коли б отримав докази, то повідомив би директора._
Це не була брехня. Це була правда.
Навіть сам Клаель не вважав, що здатний вирішити все самотужки.
Він просто збирався виконати те, що належало робити вчителю, а решту залишити керівництву.
_(До того ж... зараз сезон іспитів, я ж не можу все тягнути на собі...)_
_-Навіть зараз я залишився тут лише тому, що мене покликала Рейна... ну, це не твоя провина, але якби привид у музичній аудиторії мене не помітив, я б одразу пішов, розумієш?_
_-Розумію... тоді це я необережно тебе покликала. Вибач..._
_-Ні-ні, це я повинен вибачатися..._
Коли вираз Рейни змінився з гніву на каяття, Клаель із полегшенням схилив голову.
Схоже, на цьому питання було вичерпано.
Вони вже розібралися з однією із Семи Таємниць.
Залишалося ще шість.
_-До речі... які ще є таємниці?_
_-Дай подумати... насамперед та чорна книга, про яку згадувала твоя подруга. «Чорна Проклята Книга Бібліотеки»._
Спираючись на свої знання з гри, Клаель почав по черзі пояснювати Сім Таємниць.
_«Музичний Фестиваль Мертвих»_
_«Чорна Проклята Книга Бібліотеки»_
_«Тринадцята Сходинка до Пекла»_
_«Відьма Після Уроків»_
_«Вишня, Що Закликає Смерть»_
_«Мері в Туалеті»_
_«Сьома Таємниця, Яку Не Можна Знати»_
Саме ці сім.
Усі вони були дивними явищами, що виникали на території академії. Вони не вбивали миттєво, але якщо залишити їх без уваги, могли завдати великої шкоди.
_-Ну... навіть я цього не знаю._
Це була брехня.
Проте оскільки сьому таємницю можна було дізнатися лише після розгадки попередніх шести, Клаель удав, що не знає, аби не викликати підозр.
_-Це те, що я почув від старшокурсника, коли ще був студентом. Гадаю, учні з «Клубу Дослідження Темної Магії» повинні знати більше._
«Клуб Дослідження Темної Магії» був одним із неофіційних клубів академії.
Назва звучала надзвичайно зловісно, але насправді це було лише зібрання студентів, які страждали на синдром восьмикласника.
У грі вони з'являлися лише під час події із Сімома Таємницями, даючи різноманітні підказки героїні та романтичним персонажам.
_(До речі... саме один із членів цього клубу й випустив одну із запечатаних таємниць.)_
Інакше кажучи, вони були водночас і причиною, і помічниками.
_-Ну, зараз це неважливо... вже пізно, тож іди додому. Незабаром закінчення занять._
_-Ем... а ти не йдеш додому, Клаель?_
_-Мені треба тут прибрати._
Клаель оглянув музичну аудиторію.
Інструменти, на яких грали привиди, були безладно розкидані.
На перший погляд, нічого не було зламано... але залишити все як є він теж не міг.
_-Я допоможу._
_-Ні. Учні повинні йти додому після занять — такі правила._
Клаель твердо відмовив.
Не мало значення, що Рейна була «Святою».
Після завершення занять усі учні повинні були повернутися додому.
Це правило було чітко прописане в учнівських посвідченнях.
_-Карета Великого Храму, напевно, вже чекає, так? Тож іди._
_-............Гаразд._
Рейна зовсім не приховувала невдоволення, але правило залишалося правилом.
Побачивши, що Клаель не збирається поступатися, вона неохоче відступила.
_-Клаелю... ти ж уже знаєш, але розслідувати Сім Таємниць наодинці заборонено, добре?_
_-Клянуся Богинею, що не буду... цього достатньо?_
_-......Цього достатньо._
Рейна чемно вклонилася й вирушила додому.
_-Ну що ж..._
Він почав по одному повертати інструменти на місця... але залишалася ще одна справа.
Клаель сів за піаніно.
_-Мелодія... відрізняється від гри, але й ця підійде._
«Реквієм»... твір, написаний Габріелем Форе.
Покладаючись на спогади з минулого життя, Клаель почав грати.
«Музичний Фестиваль Мертвих», одна із Семи Таємниць, був явищем, народженим із жалю музикантів, які померли в гонитві за успіхом, так і не маючи таланту, щоб його досягти.
Після битви Рейна... оскільки вона була поганою виконавицею, романтичний персонаж мав зіграти реквієм, щоб провести душі в потойбіччя.
_(Хоча Священні Мистецтва Рейни, мабуть, і так повністю їх очистили... але я теж колись мріяв стати музикантом на MeTube. Я розумію, що вони відчувають.)_
У тепер уже тихій музичній аудиторії лунав сольний виступ Клаеля.
Його пальці танцювали по клавішах піаніно, прощаючись із неспокійними душами.
Через кілька днів по академії поширилися чутки про сумну, але прекрасну мелодію піаніно, що лунала з музичної аудиторії.
Але Клаель продовжував переконувати себе, що це був точно не він.
.
.
.
(П.П MeTube - це в Японії/Кореї зазвичай так називають Ютуб в тайтлах.)
.
**Габріель Форе** (1845–1924) — Gabriel Fauré, французький композитор, піаніст, органіст і педагог. Його вважають одним із найвпливовіших французьких композиторів кінця XIX — початку XX століття.