Розділ 161
«Сім Таємниць Академії».
Лише почувши цю назву, напевно, кожен одразу зрозуміє, про що йдеться.
Це знайомий термін із манґи та ігор на шкільну тематику.
І в шкільній отоме-грі «За межами райдужного сяйва» ця подія теж була присутня.
Згідно з чутками... «Сім Таємниць Академії» запечатані всередині певної скрині зі скарбами.
І коли хтось випадково знаходить цю скриню та відкриває її, на Академію обрушуються сім дивних явищ.
Те, про що Рейна згадувала під час обіду, було однією з таких таємниць... «Чорна Проклята Книга Бібліотеки».
Казали, що будь-хто, чиє ім'я з'явиться в цій неіснуючій книзі, яка виникає в бібліотеці, неодмінно буде проклятий і зрештою помре.
(У грі прокляття отримує подруга Рейни, а потім вона разом із одним із романтичних персонажів розв'язує цю проблему... Той, хто торкається чорної книги, не може втриматися від того, щоб записати ім'я людини, яку ненавидить. У певному сенсі прокляття падає і на того, хто пише, і на того, чиє ім'я записали.)
Не лише бібліотека — інші таємниці теж, мабуть, були звільнені.
Якщо мислити логікою гри, то вирішувати ці проблеми мали б Рейна та один із романтичних персонажів... але цей світ уже не просто гра.
У сценарії гри ніхто не помирає, і все вирішується в останню мить... але тут ніхто не може гарантувати такого результату.
Навіть якщо може загинути учень, він не може просто сидіти склавши руки.
(Ну... гадаю, мені доведеться самому цим зайнятися. Так.)
Зазвичай... було б немислимо перекладати відповідальність за вирішення проблем усередині Академії на студентів.
Цим повинні займатися викладачі.
(У мене й без того справ вистачає, треба ще й відповіді до іспитів складати... але, ну. Нічого не поробиш.)
Для початку варто розібратися з тим, що відбувається просто зараз.
Після уроків.
Клаель прибув до музичної аудиторії.
Для Клаеля, який став викладачем музики, це було його другим робочим місцем.
Тепер, коли він відповідав за цю кімнату, він не міг ігнорувати проблеми, що тут виникали.
-Музична аудиторія після занять... «Музичний Фестиваль Мертвих», еге ж.
Порожня будівля Академії, де майже нікого не було.
Коли він наблизився до музичної аудиторії... почув звуки музичних інструментів.
Схоже, йому випав джекпот... точніше, навпаки.
(Без сумніву, «Сім Таємниць» уже звільнені... Серйозно, ну за що мені це?)
Коли він підійшов до аудиторії, двері, які він точно пам'ятав замкненими, були відчинені.
Зазирнувши крізь прочинені двері, Клаель побачив усередині кілька фігур.
"............"
Ті, хто перебував у музичній аудиторії, взяли до рук піаніно, скрипки, флейти... і різні інші інструменти та грали на них.
Їхнє виконання... хоча кожен грав хаотично, ніби сам по собі, дивним чином складалося в єдину гармонію, що породжувала музику, неприємну для людського слуху.
І... придивившись уважніше, він зрозумів, що музикантами були не люди.
Не люди, а тіні людської форми. Без суглобів і пальців, вони хапали інструменти щупальцеподібними руками та несамовито на них грали.
-Це... без жодних сумнівів.
-Що означає «без жодних сумнівів»?
-Ні, це точно одна з «Семи Таємниць»............!?
Почувши раптом чиюсь відповідь на власне бурмотіння, Клаель аж підскочив.
-Вах!
Він мимоволі скрикнув від переляку.
Позаду нього, заглядаючи в аудиторію крізь щілину дверей, стояла Рейна — і коли вона тільки встигла там з'явитися?
Рейна нахилилася зовсім близько до Клаеля й так само визирала всередину.
-Ах... Клаель!
-Ге...!
Видавши дивний звук, Клаель втратив рівновагу й ввалився до музичної аудиторії.
"............!"
Музика миттєво обірвалася, і незліченні тіні, які щойно грали на інструментах, одночасно втупилися в Клаеля.
.
.
.
(П.П Рейна як завжди, слідкує за Клаелем хд)