Розділ 157
Проблему з бандою було вирішено, і в життя Клаеля повернувся спокій.
На початку тижня він знову почав ходити до Королівської Академії.
-Доброго ранку, містере Бірн.
-Доброго ранку, Клаель-сенсею.
Учні, які проходили повз, віталися з Клаелем.
-Доброго ранку всім. Гарний сьогодні ранок, чи не так?
-З нетерпінням чекаю сьогоднішнього уроку музики!
-Я тренувалася на фортепіано, тому обов'язково подивіться на мене!
-Домашнє завдання з теології потрібно здати сьогодні, так? Я зберу роботи всіх.
-Так, дякую.
Клаель усміхнено відповідав учням, які тепло до нього ставилися.
Минув уже місяць відтоді, як він почав викладати.
Здавалося, він досить добре освоївся в Академії.
-Тц...
-Хмф... Підлещується до дівчат, так?
Якщо й була якась проблема, то лише в тому, що до нього зближувалися виключно учениці.
На противагу цьому хлопці, схоже, ставилися до Клаеля вороже, кидаючи на нього заздрісні та неприязні погляди.
-Чому «Свята» так поводиться саме з ним...
Причиною їхньої неприязні, як і очікувалося, була Рейна.
Рейна без жодних вагань скорочувала дистанцію з ним навіть у школі, через що хлопці, які нею захоплювалися, ставилися до Клаеля ще гірше.
(Рейна — моя сім'я, тому ми, звісно, близькі... Але чому вони реагують настільки гостро...?)
Тихо зітхнувши, Клаель попрямував до святилища, де мав пройти його перший урок.
-Гей, містере Бірн. Доброго ранку.
-...Доброго ранку, Амлете.
До нього звернувся завідувач кафедри Альберт Амлет.
Він стояв, ефектно піднявши два пальці, а його сорочка була розстебнута так, щоб демонструвати груди.
Як завжди, від нього буквально віяло надмірною мужністю.
Учениці навколо дивилися на Амлета сяючими очима, а деяких навіть відносили після того, як вони непритомніли від його чарівності.
-Ну... ви, як завжди, не змінюєтеся. Навіть сьогодні.
-Не знаю, що саме ви маєте на увазі. У будь-якому разі... я чув, що вихідні у вас видалися важкими.
-...І від кого ж ви це почули? Моя участь у цьому не повинна була стати відомою.
Операцію із затримання великої кількості бандитів справді висвітлювали в газетах.
Проте офіційно її провели лицарі. Про участь Клаеля не повідомлялося.
Було б складно пояснити, що цивільного та «Святого» використали як приманку.
Також приховали той факт, що за бандою стояв єпископ зі Священної Держава Шайнкросс, а сама банда мала зв'язки з кількома дворянами.
-Від директора. Усе ж таки в цій справі були замішані викладач і студенти нашої Академії. Було б дивно, якби нам узагалі нічого не повідомили.
-...А, ось як.
У справі були замішані не лише Клаель, а й кілька цілей захоплення, які були учнями Академії.
Тож керівництво Академії, отримало відповідну інформацію.
-Теологія, музика, а тепер ще й бойові здібності... Ви справді вражаєте. Як і очікувалося від людини, яку я визнаю. Моя повага до вас знову зросла.
-Отримати визнання від сенсея Амлета — велика честь... Але це все, що ви хотіли сказати?
Клаель кинув погляд на годинник на будівлі Академії.
До початку першого уроку залишалося небагато часу.
Він ще не запізнювався, але й часу на розмови майже не лишалося.
-А, точно... Я подумав, що вам варто це знати.
-Хм...
Амлет трохи знизив голос.
Потім підійшов ближче до Клаеля, обійняв його за плечі й притягнув до себе.
-Кяяяя!
З усіх боків одразу пролунали верески учениць.
Вид двох дорослих чоловіків, які стояли так близько один до одного, миттєво розпалив їхню уяву.
-С-сенсею Амлете...!
-Містер Шоветт... Ареїджі Шоветт звільнився. Його спіймали на порушеннях. Якщо коротко — його вигнали.
-Шоветт...?
Хто це ще такий?.. Клаель насупився, але швидко згадав.
Це був викладач теорії магії — чоловік із надто вже їдким характером.
Вони навіть жили в одному викладацькому гуртожитку, а той був присутній на його вечірці знайомства...
Хоча від самого початку демонстрував до Клаеля дивну ворожість.
-Професор Шоветт? Чому?
-Надійшов анонімний донос... Виявилося, що він зливав внутрішню інформацію Академії. Дані про студентів... і про вас теж.
"............!"
Клаель широко розплющив очі від слів, прошепотілих йому на вухо.
-Схоже, він передавав інформацію тим бандитам. Нічого критичного, але все одно — він продавав особисті дані за гроші. За таке покарання не уникнути.
-...Зрозуміло.
-Тепер він звільнився й, імовірно, проходить допит у лицарів... Серйозно, ще й місіс Велено у відпустці. Нам знову бракує викладачів.
Пробурмотівши щось із стурбованим виглядом, Амлет відійшов від Клаеля.
Клеел скривила трохи невдоволену міну, відчувши запах чоловічого одеколону, що долинав від старшого вчителя.
-Тому я й вирішив вас попередити. Усе ж ви не зовсім стороння особа в цій справі.
-Розумію... Дякую за турботу. Особливо з самого ранку.
-Не варто. Ну що ж... "адіос".
Яскраво усміхнувшись, Амлет зник у будівлі Академії.
-...Моторошно.
Пробурмотів Клаель настільки тихо, щоб ніхто навколо його не почув.
Серед дівчат і навіть частини хлопців, Амлет мав популярність...
Але Клаель ніяк не міг змусити себе його полюбити.
Звичайно, як старший викладач він, напевно, був надійною людиною, яка заслуговує на повагу.
-Гей... здається, Клаель-сенсей і Амлет-сенсей досить близькі, еге ж...
-Так... може, між ними щось є?
-Ееее... Але я взагалі-то шиперка Клаель × Рейна...
"............"
Поруч учениці вели доволі підозрілу розмову...
Але Клаель навмисно зробив вигляд, що нічого не чув, і попрямував до святилища.
Саме з цього дня серед частини учениць почали ширитися чутки про любовний трикутник між Клаелем, Рейною та Амлетом.
Щоправда, до того дня, коли Клаелю доведеться страждати через суперечки щодо шипів, залишалося ще трохи часу.
.
.
.
(П.П Бідний Клаель, його тепер вважають данжен майстром хахаха.)