-З самого початку… це не має жодного сенсу. Як ти взагалі знайшла мене?
Гіраель нервово облизав губи, на лобі виступив холодний піт.
На цьому етапі в нього вже не залишалося варіанту не вступати в бій із Рейною.
Він би волів цього уникнути… але якщо уникнути неможливо — тоді йому нічого не залишалося, окрім як убити її.
-Я, знаєш, обережна людина — сказав Гіраель. — Щоб виконати це замовлення… я зібрав купу речей із дуже похмурими історіями.
Гіраель дістав ніж із плаща.
Він випромінював зловісну ауру, ніби був викуваний із людських кошмарів.
-Наприклад… цей ніж. Він належав серійному вбивці, відомому як «Вбивця незайманих». Цей ніж, яким він розривав і вбивав незліченну кількість невинних дівчат, просякнутий їхніми прокльонами. Вже від одного дотику до нього тремтиш… але для такої «Святої» істоти, як ти, він має бути особливо ефективним, так?
"............"
Рейна не відповіла на слова Гіраеля.
Своїми чистими нефритовими очима вона просто дивилася прямо на нього.
-У мене купа проклятих речей. Таким, як ти, «Святим Духам» чи навіть так званим Ангелам, не повинно бути можливості мене знайти. Я озброєний прокляттями, тож навіть Боги мене відкинули. І все ж… як ти мене знайшла?
-Ти надто багатослівний.
Рейна нарешті відкрила рота і різко сказала.
-Твої останні слова надто довгі. Якщо збираєшся помирати — поспішай і зроби це.
Холодні слова.
Такі, які важко було б уявити від милосердної та ніжної «Святої».
Це був справжній «Гнів Богині».
Гіраель уже накликав на себе її священний гнів, і щоб отримати прощення, йому залишалося лише виконати її «наказ» і вбити себе.
-Якщо хочеш сувенір на той світ, я скажу тобі одне… це місце паломництва. Свята земля. Саме через те, що тут повно божественної енергії, така зла істота, як ти, тут особливо виділяється.
-А… зрозумів. Я облажався. Брати прокляту зброю було поганою ідеєю.
-Ти отримав свої відповіді? Чудово. А тепер швидше…
-Тепер я можу вбити тебе без жалю!
Перервавши слова Рейни, закричав Гіраель.
У наступну мить… земля під ногами Рейни вибухнула, і з неї вирвалися чорні ланцюги.
Як і ніж, вони випромінювали моторошну, зловісну ауру.
-Сковати її! «Прокляття Святого Розриву»!
Це був пристрій для стримування, створений колись падшим священником.
Священник, який розвинув збочені бажання до однієї «Святої», зійшов зі шляху й звернувся до проклять.
Замикаючи побожних віруючих у підвалі й катуючи їх, а потім змащуючи це їхньою кров’ю, він створив проклятий артефакт, здатний захопити «Святу».
Це й було «Прокляття Святого Розриву».
Злі ланцюги, що тягнули вниз святих істот, благословенних божественною силою, і оскверняли їх.
-!
Ланцюги обвили тіло Рейни.
Вони вп’ялися в її ніжну шкіру під білим вбранням, підкреслюючи її вигини.
«Прокляття Святого Розриву» було створене для захоплення «Святих». Воно нейтралізувало їхню святу силу.
-Хяха-ха-ха-ха-ха-ха! Помри-и-и-и-и-и!
Гіраель закричав і рвонув уперед із ножем у руці.
Клаель і гадки не мав, але насправді Гіраель був одним із ворожих персонажів, що з’являлися в грі.
Його справжнє ім’я було не «Гіраель», а щось на кшталт «Апостол Проклятого Злого Бога», тож ніхто цього не помічав… але він був босом середині гри.
«Апостол Проклятого Злого Бога» мав зв’язати Рейну цими ланцюгами, викрасти її, а потім зіткнутися з Ерiком та іншими ігровими персонажами.
-Хяха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!
Із налитими кров’ю очима Гіраель кинувся на Рейну.
Ніж, створений для протидії святим істотам, летів прямо їй у груди…
-Га…?
…але в наступну мить розлетівся на шматки.
-Справді… який же ти дурний.
Рейна промовила роздратовано.
Ніби небесна «Свята», що дивиться на загублену душу, яка не змогла зрозуміти навіть крихту долі.
-Ти справді думав, що щось таке зможе мене скувати…? Є люди, які не варті навіть милосердя.
Ланцюги одразу ж розсипалися.
Рейна байдуже змахнула з себе їхні уламки.
-Н-неможливо…!
Гіраель відступив назад, широко розплющивши очі від шоку.
Він думав, що вже переміг… але на її тілі не було жодної подряпини.
-Не смій знущатися з мене! Це був ніж, що вбиває «Святих»! Ланцюги, що оскверняють «Святу»! Це не повинно так працювати!
Його крик був сповнений відчаю… але це був природний результат.
Прокляття можуть нейтралізувати святу силу.
Але подумай.
Вода гасить вогонь, але чи може чашка води загасити лісову пожежу?
Вогонь плавить лід, але чи може сірник розтопити льодовик?
Відповідь — ні.
Прокляття протидіють силі «Святої»… але все залежить від масштабу.
-Це просто означає, що цього прокляття було недостатньо, щоб нейтралізувати мою силу. І все.
-До біса це! Я більше не можу це витримати-а-а-а-а-а-а!
Гіраель розвернувся і кинувся тікати.
І справді… його інстинкти його не підвели. Йому не слід було взагалі вступати в бій із «Святою Рейною».
(Якби я знав, що так буде… я б ніколи не зв’язувався з Клаелем!)
Це була його помилка.
Якби він усвідомив, наскільки небезпечна Рейна, він би втік без огляду назад.
Йому не слід було намагатися уникнути її й замість цього йти проти Клаеля — ця «хитра стратегія» була помилкою.
-Якщо ти відмовляєшся прийняти милість Богині… тоді я виконаю твоє бажання.
Останнє речення пролунало в спину Гіраеля.
-Що…?!
Він спробував відійти ще далі… але раптом перед ним з’явилися величезні металеві двері.
Перш ніж він встиг ухилитися — двері відчинилися, і зсередини простягнулися безліч рук.
-Що, а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а-а?!
Гіраеля схопили руки, що неприродно витягувалися, ігноруючи всі суглоби.
Тонкі, схожі на старечі руки потягнули його всередину, у темряву безодні.
-Куди ви мене тягнете?!
-У пекло.
Відповіла Рейна.
Голос був повністю байдужим.
-Якщо ти не хочеш у Рай, я приготувала інше місце. Це не зовсім моя юрисдикція… але я зробила виняток.
-А-а-а-а-а-а-а-а-а!
-Крик Гіраеля обірвався, коли його затягнули всередину, і двері зачинилися.
-Гм…
Рейна тихо видихнула, дивлячись, як двері зникають.
-Я пропустила виступ Клаеля… Ех, треба швидше наздоганяти!
Вона дістала з грудей ручне дзеркало.
У дзеркалі не відображалося її обличчя — лише сцена, якої не могло бути тут.
-Ех… уже все закінчилось. Потім можна передивитися, але пропустити в реальному часі так прикро…
Дивлячись на образ Клаеля в дзеркалі, Рейна виглядала засмученою.
І вже тоді Гіраель був повністю забутий — її думки були лише про Клаеля.
.
.
.
(П.П Ну що ж, а ось ми і дізнались про нові сили Рейни, вона може відкривати ворота до пекла, розрізати простір і проходити через нього, а ще має дзеркало котре як я розумію 24/7 стежить за Клаелем і записує все що з ним відбувається. Схоже Рейна часто за голим Клаелем слідкує (це просто мої думки, но можливо так і є), ахаххаха)