Розділ 15: Розділ 15

Розділ 15

Ця новина надійшла пізно вночі.

Прибравши після вечері та прийнявши ванну... саме коли вони вже збиралися лягати спати, у ворота святилища хтось гучно стукав.

-Висока температура? У всієї родини Міонсів?

-Ха-ха... Так, священику. Здається, всі знепритомніли і не можуть рухатися. Вибачте, що турбую вас так пізно вночі, але.., чи не могли б ви прийти?

Це був знайомий з міста.

Судячи з усього, хтось на ім’я Міонс — теж знайоме обличчя — та вся його родина захворіли на високу температуру й знепритомніли.

Було вже пізно, але оскільки існувала ймовірність того, що це могло бути інфекційне захворювання, з ним потрібно було швидко боротися.

-Схоже, нам слід вирушати негайно. Я відразу ж підготуюся.

-Священику..

Рейна визирнула з коридору, тривожно дивлячись на Клаеля.

Одягнена в нічну сорочку, Рейна обіймала плюшевого Ведмедика, якого він купив їй раніше.

Клаель накинув пальто та поплескав Рейну по голові.

-Вибач, Рейна. Будь ласка, йди відпочинь.

-Гм, я... я хочу...

-Ні. Зараз не час дітям гуляти на вулиці. Замкни двері, поки мене не буде, і ні в якому разі не відчиняй їх, поки я не повернуся.

-Добре.

Говорячи тоном, що не терпів заперечень, Клаель вирушив у ніч разом із мешканцем міста.

Рейна стурбовано подивилася на його спину, потім міцно обійняла плюшевого Ведмедика.

-Чи будуть у мене проблеми, якщо я зачекаю?

Він сказав їй, щоб вона лягла спати.

Але Рейна, яка звикла спати разом із Клаелем, не змогла змусити себе це зробити і сіла на один із стільців у каплиці.

"............"

Обійнявши плюшеву іграшку, вона протерла сонні очі й чекала на повернення Клаеля.

"............"

Рейна вирішила почекати, поки повернеться Клаель.., але вона все ще була лише десятирічною дівчинкою.

Незабаром її голова почала кивати, а повіки важко опустилися.

-Суу... суу...

Менш ніж за годину після того, як Клаель пішов, Рейна заснула.

Рейна поринула у світ мрій.., не усвідомлюючи, що відбувається.

Замкова щілина у задніх дверях святилища, які Клаель надійно зачинив, почала незвично гримотіти.

У святилище було два входи. Один — це головний вхід до каплиці, а інший — бічний вхід, що вів до житлових приміщень.

-Суу... суу...

Рейна, яка перебувала в каплиці, продовжувала спати, не помічаючи метушні біля задніх дверей.

"............"

Зрештою двері відчинилися ззовні, і через задній вхід вийшли три людини.

Це були чоловіки, одягнені в чорне, з масками на обличчях.

Чоловіки обмінялися поглядами та кивнули один одному, а потім проникли до святилища.

"............"

Рухаючись безшумно, чоловіки відчинили двері спальні, їдальні та ванної кімнати, і переконавшись, що там нікого немає, попрямували до каплиці.

Один із чоловіків у чорному злегка привідчинив двері та зазирнув у каплицю, помітивши Рейну.

"............"

Чоловік, який побачив Рейну, дав знак своїм супутникам.

Без жодного звуку троє чоловіків у чорному грубо увійшли до каплиці, яка мала бути домом Божим.

-Мюня-мюня... Священику...

Рейна не підозрювала про вторгнення чоловіків.

Коли чоловіки потягнулися до тіла сплячої дівчини...

-Кума!

-Щ...!?

Одного з чоловіків вдарили кулаком в обличчя.

Плюшевий Ведмедик вилетів з рук Рейни та вдарив його апперкотом у підборіддя.

-Що за...!?

Що це за штука, чорт забирай?

Він, мабуть, намагався це крикнути... але перш ніж він встиг, плюшевий Ведмедик знову напав.

-Фуґ'я!

-Гух...!

-Га...!

-Ге-ах...!

Відштовхнувшись від підлоги каплиці, плюшевий Ведмедик рухався зі швидкістю вітру.

Хоча вони мали б бути звиклими до важкої роботи, кожного з цих чоловіків у чорному вдарили ногою в живіт, ударили по голові та зламали щелепу, перш ніж вони знепритомніли.

Плюшевій іграшці знадобилося всього близько трьох секунд, щоб вилетіти з рук Рейни й добити їх.

-Ммм...

"............"

Рейна ледь помітно ворухнулася уві сні.

Плюшева іграшка поспішила назад до Рейни й зазирнула в обличчя дівчинки, яка дрімала, сидячи.

-Суу... суу... З поверненням, Священик..

"............"

Рейна все ще спала.

Здавалося, вона мріяла.

Плюшевий Ведмедик, з полегшенням, тихо притулився назад до Рейни.

Клаель колись сказав: (Плюшеві іграшки — це охоронці, які захищають дітей..)

Це було лише виправдання, яке він вигадав на ходу, щоб купити їй плюшеву іграшку, але Рейна повірила в ці слова.

Оскільки Рейна повірила в це, це стало реальністю.

-Рейна спить.

-Вона міцно спить.

-Я щасливий.

-Це добре.

Зсередини плюшевої іграшки тихо прошепотіли «вони», щоб Рейна не почула.

-Плюшева іграшка, стань божеством-охоронцем, яке захищає Рейну.

Не те щоб бажання Клаеля здійснилося.., але всередині плюшевої іграшки оселилися «Святі Духи», яких викликала Рейна.

Плюшева іграшка, в якій тепер мешкало кілька «Святих Духів», перетворилася на своєрідну зброю, достатньо потужну, щоб самотужки знищити цілу роту.

-Мунья-мунья... Священику...

У світі не було нікого, хто міг би порушити спокій невинного, сплячого обличчя дівчинки, яка уві сні несвідомо творила дива.