Розділ 147
-Хаааа!
Клаель розмахнувся своїм металевим посохом.
Потужний удар врізався просто в обличчя бандита.
Отримавши важкий удар, посилений відцентровою силою, чоловік закрутився, немов свердло, відлетів убік, кілька разів перекинувся по підлозі та знепритомнів.
-Ти, покидьок!
-Ти за це заплатиш!
Усвідомивши, що Клаель перейшов у наступ, кілька бандитів закричали від люті.
-Ви впевнені? Зосереджуватися лише на мені?
-Що— ГЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ!
-ГРУОООООООООООООООООООООО!
Ящеролюд випустив вогняне дихання.
Поглинуті багряним полум'ям, бандити миттєво почорніли від опіків.
Клаеля теж накрила хвиля вогню, але...
На ньому не залишилося жодного опіку.
Звісно. Під рясою він носив вогнестійкий одяг, а ще заздалегідь використав витратний предмет, який тимчасово зменшував шкоду від вогню.
-Уперед, усі!
-УОООООООООООООООООООООО!
-«Вітряний Різак»!
Звичайно, четверо основних членів групи також підготувалися до вогняних атак.
Ухиляючись від полум'я ящеролюдів, вони продовжували одного за одним виводити з ладу бандитів.
Завчасно знаючи, що монстри цього підземелля використовують вогняні атаки, вони ретельно підготувалися.
-Чорт забирай... ГЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ!
-С-стій... УВААААА!
Тим часом бандити, які не мали ні підготовки, ні рішучості, стрімко програвали.
Вони збиралися битися лише проти Клаеля та храмових лицарів — усього п'ятьох людей, але раптова поява монстрів повністю зруйнувала їхні плани.
Якщо групі Клаеля достатньо було остерігатися фізичних атак, то бандити взагалі не мали способу захиститися від вогняного дихання, що вражало цілу область.
-ПРОКЛЯТТЯ ТООООООБІІІІІІ! ТИ НАС ПІІІІІІІІДСТАВИИИИВ!
-Ц...
У міру того як кількість бандитів стрімко скорочувалася, один із них замахнувся величезним мечем на Клаеля.
Клаель схопив металевий посох обома руками та заблокував удар зверху.
-Я тебе вб'ю, хоч би що сталося! Я не дам тобі вижити!
Лисий кремезний чоловік, почервонілий від люті, натиснув на Клаеля своїм дворучним мечем.
-Ти впевнений, що це нормально? Хіба тебе не найняли захопити мене живим!?
-До біса роботу! Після такого приниження я тебе живим не залишу!
Схоже, тепер чоловік бився виключно через особисту ненависть.
Він уже зрозумів, що викрасти Клаеля не вийде, і вирішив хоча б забрати його із собою.
-Хоч скільки накладай на себе Святі Мистецтва, ти все одно жалюгідний жрець, чи не так!? Я тебе на шматки поріжу!
-Ох... це вже проблема.
Відбиваючи безперервні удари супротивника, Клаель криво посміхнувся.
Чоловік мав рацію.
Хоча Клаель і міг битися на передовій як бойовий священник, у ближньому бою проти справжнього воїна він усе ж поступався.
Звичайного супротивника він би легко переміг... але цей чоловік був досить сильним.
Навіть попри всі підсилення Клаеля, його сила й швидкість були вищими.
-Кх...!
-ЗДООООООООООХНИИИИИИИИИИИИИ!
Під шквалом безперервних атак Клаель почав відступати.
Дворучний меч піднявся високо вгору, готуючись завдати вирішального удару.
-«Водяний Різак»!
-ГЯЯЯЯ!?
Але бій на цьому не закінчився.
Клаель раптово застосував закляття для атаки та розсік чоловікові обличчя.
-Хмф!
-Гух...!
А слідом прийшов і завершальний удар.
Отримавши потужний удар металевим посохом, чоловік відлетів назад і похитнувся.
-Неможливо... Ти ж священник!? Як ти можеш використовувати магію атаки!?
Затискаючи закривавлене обличчя, чоловік застогнав.
За рідкісними винятками, священники могли використовувати магію для атаки.
Саме тому він зовсім не остерігався магічних атак.
-Вибач... Це ефект предмета.
На пальці Клаеля, яким він стискав посох, засяяло блакитне кільце.
Це був подарунок від Рейни — «Кільце Синього Місяця».
Воно надавало абсолютний захист від водної стихії та дозволяло використовувати магію води.
-Це перемога сімейної любові. Ось що буває, коли намагаєшся підняти руку на нашу дорогоцінну «Святу».
-Чорт забирай тебе...! Прокляття, прокляття, прокляття...!
-«Припливна Хвиля»!
-ГЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ!
Клаель випустив ще одне закляття.
Гігантська хвиля, схожа на цунамі, ринула вперед, поглинувши і бандитів, і ящеролюда, що стояв позаду них.