Розділ 143
-Серйозно... І скільки ще ви збираєтеся змушувати мене чекати? Може, припините вже мене дратувати?
Із темної кімнати пролунав роздратований чоловічий голос.
Його власником був чоловік у розкішному вбранні священнослужителя. Його вузькі, мов щілини, очі змушували мимоволі насторожуватися.
Його звали Кармайн Імарі.
Єпископ Священної Держава Шайнкросс і справжній організатор нападів на Клаеля та інших.
-Горезвісні злочинці підземного світу, а такі жалюгідні. Не змогли впоратися навіть з одним чоловіком і однією дівчиною... Невже ви забули, який щедрий аванс я вам виплатив?
-Ну... мені дуже шкода. Але, схоже, всі справді стараються.
На докір Кармайна відповів інший чоловік, незручно посміхаючись.
Він був трохи молодшим за єпископа. На перший погляд здавався доброзичливим, але якщо придивитися, можна було помітити добре натреноване тіло.
На розкритих грудях під чорною сорочкою погойдувався срібний кулон у формі перевернутої пентаграми, створюючи моторошне враження.
-Саме ви сказали передати інструкції злочинцям... пане Гіраель.
Ім'я цього чоловіка було Гіраель.
Колись його звали Гіраель Бірн, але після вигнання з роду він більше не мав права використовувати прізвище.
Рідний старший брат Клаеля та людина, тісно пов'язана з гільдією злодіїв.
Саме він був посередником між Кармайном і бандами, тією тінню, що звела їх разом.
-Та вже ж... якщо чесно, я й сам на межі. Хоч я й підкупив кількох дворян, щоб стримати лицарів, кронпринц раптом почав діяти надто активно. До того ж рухаються ще якісь сили... Через це весь злочинний світ затих.
Гіраель ліниво всміхнувся.
-Ми навіть використали рідного брата Клаеля, щоб виманити його... і все одно провалилися. Деякі угруповання вже хочуть вийти з гри й повернули аванс. Ще й звинувачують мене, ніби я їх підставив.
-...Ваші обставини мене не цікавлять. Я заплатив гроші й наказав доставити цих двох до Священної держави. Ви зобов'язані це виконати... Хіба я помиляюся?
-Ні-ні, ви абсолютно праві. Я викладуся на повну.
Під пильним поглядом Кармайна, Гіраель підняв руки в жесті капітуляції.
-Як найманець я не скаржуся. Але... сила «Святої» виявилася справді страхітливою.
Він раптом посерйознішав і торкнувся срібного кулона на грудях.
-Якби не мітка єретика, яку я підготував про всяк випадок, мене б уже давно спіймали... Та й це місце без темного бар'єра давно б знайшли.
"............"
Обличчя Кармайна скривилося.
Гіраель був надзвичайно обережним і підступним.
Колись через власну дурість він замахнувся на життя старшого брата й був вигнаний із родини.
Після цього, остерігаючись сили храму, де перебувала «Свята», він запасся різноманітною єретичною магією та магічними артефактами.
Якби не це, і Гіраель, і Кармайн давно були б розчавлені ангелами.
-Хе-хе... не робіть такого обличчя. Розумію, для великого єпископа єретична магія — неприємна тема.
-Замовкни.
-Ну, принаймні обережність себе виправдала. Сила «Святої» виявилася сильнішою, ніж ми очікували... Може, тоді варто зробити головною ціллю Клаеля?
Саме в цей момент до кімнати увійшов ще один чоловік.
-Пане Гіраель, е-е...
-Га? Що таке? І саме при гостеві?
-Ну... тут така справа...
Підлеглий нахилився й щось пошепки повідомив Гіраелю на вухо.
Почувши доповідь, той підняв брову.
-Щось трапилося, пане Гіраель?
-А... ну, як би сказати...
-Кажи.
Після суворого наказу Кармайна, Гіраель лише знизав плечима.
-Інформація від нашого інформатора в Академії. Схоже, незабаром Клаель вирушить до святого місця паломництва.
-Святого місця паломництва...
-Ну, того самого, що є в цій країні. Підземелля під назвою «Зал Підношення Білому Дракону».
«Зал Підношення Білому Дракону» - Підземний лабіринт, де зберігаються кістки священного дракона, який колись разом зі «Святою» бився проти злого бога.
Для священників країни це було священне місце паломництва, і раз на рік представник храму спускався в його глибини, щоб помолитися за спокій дракона та процвітання держави.
-Схоже, цього року цю місію доручили Клаелю. Незабаром він вирушить у підземний лабіринт із невеликим загоном супроводу.
-О... невже? Схоже, доля сама підкинула нам шанс...
Лише невелика кількість охоронців могла супроводжувати паломництво.
Інакше кажучи, захист Клаеля буде значно слабшим.
Якщо заздалегідь розмістити банди всередині лабіринту та влаштувати засідку, схопити його буде нескладно.
-Паломництво саме зараз... Не здається тобі це занадто зручним?
Втім, Гіраель із підозрою поставився до такої раптової нагоди.
Навіть Клаель повинен розуміти, що за ним полюють.
То чому ж він сам лізе просто в пащу звіра?
-От халепа...
Гіраель невдоволено цокнув язиком.
Навіть якщо це пастка, вони вже втратили занадто багато сил, щоб просто сидіти склавши руки.
Це була надто вигідна нагода, і навіть розуміючи, що це приманка, вони були змушені клюнути.
-...Ну, байдуже.
Зрештою, на передову йти доведеться не йому.
Як завжди, він використає свій підвішений язик, щоб змусити діяти злочинців, а якщо запахне смаженим — просто втече.
На обличчі Гіраеля з'явилася зловісна усмішка, і він по-зміїному висунув язик.