Розділ 141
Виклик після уроків.
Місцем зустрічі була кімната студентської ради. А тим, хто його викликав, був її очільник — кронпринц Ерік Сейнкл.
Особистого знайомства з кронпринцом у Клаеля не було. Максимум — вони кілька разів розминулися під час подорожі.
Тож, це був перший раз, коли його викликали особисто.
-Ну що ж... цікаво, з якого приводу.
Він міг би просто проігнорувати запрошення... але, якщо чесно, йому самому було цікаво.
Після уроків Клаель прийшов до кімнати студентської ради й постукав у двері.
-Заходьте.
Дозвіл пролунав майже миттєво.
Відчинивши розсувні двері, він побачив усередині п’ятьох людей.
Першим у вічі кинувся господар кімнати, який сидів за столом у глибині приміщення — Його Високість, кронпринц Ерік Сейнкл.
Далі був той, хто передав йому запрошення — Луєй Біскіт.
Луєй стояв біля вікна, і щойно їхні погляди зустрілися, він демонстративно відвернувся з невдоволеним: — "Хмф!"
А ще... за окремим столом сиділи Вінсент Флейм і Вілл Райліс.
Вінсент, підперши підборіддя рукою, з цікавістю розглядав Клаеля, тоді як Вілл ледь помітно кивнув на знак привітання.
-Гм...?
"............"
І ще одна людина.
Незнайома йому учениця.
У неї був довгий чубчик котрий майже повністю закривав очі, через що вона справляла похмуре й замкнене враження.
Вона навіть не намагалася зустрітися з ним поглядом і весь час дивилася вниз, у бік столу.
Клаель нахилив голову, намагаючись згадати, чи був такий персонаж в грі, але швидко зрозумів, що вона просто заміняє Рейну.
(А-а, ось воно що. Оскільки Рейна не вступила до студентської ради, її місце зайняла якась інша першокурсниця.)
У грі Рейна, хоч і була простолюдинкою, стала «Святою», через що постійно зазнавала цькування з боку дворянок академії.
А тим, хто виявив це й став на її захист, був саме кронпринц Ерік.
Взявши Рейну до студентської ради, він фактично надав їй свій захист.
(Але... Рейна до студентської ради не вступала. Та й, якщо подумати, її взагалі ніхто не цькує, тож потреби в цьому не було.)
Завдяки втручанню Клаеля сюжет гри сильно змінився.
Ще до вступу до академії Рейна пробудила сили «Святої» та виросла в настільки прекрасну дівчину, що люди вагалися навіть просто до неї підійти.
Якою б впливовою не була якась дворянська донька, нинішній Рейні вона просто не могла б нічого зробити.
(Оскільки Рейна не вступила до ради, її місце зайняла ця дівчина. Якщо правильно пам’ятаю, серед членів студентської ради обов’язково мав бути хоча б один першокурсник на посаді секретаря чи помічника.)
-А, містере Бірн. Ви прийшли.
Ерік підвівся зі свого місця та жестом вказав на диван для гостей.
-Будь ласка, сідайте. Зараз нам приготують чай.
-Не варто турбуватися... Краще скажіть, навіщо ви мене запросили?
Клаель сів на диван, як йому запропонували.
-Не пригадую, щоб зробив щось таке, через що мене мав би викликати сам кронпринц.
-Так, перепрошую. Це було доволі нечемно з мого боку. Але є дещо, про що я просто мусив вас попередити.
Ерік перейшов від свого столу до дивана навпроти Клаеля.
Тим часом незнайома учениця без жодних вказівок підвелася.
Вона підійшла до столика біля стіни, підготувала чайник і чашки та почала заварювати чай.
".........."
Невдовзі вона поставила чай перед ними обома.
Зробивши ковток, Ерік продовжив:
-Якщо коротко... нещодавно було знищено одну злочинну організацію. У їхньому лігві ми знайшли докази різних злочинів... і серед них був план вашого викрадення.
"............!"
Лише нещодавно Клаеля виманив на зустріч його брат, після чого на нього напали.
Але це, схоже, був зовсім інший випадок.
Виходить, окрім тих людей, були й інші, хто полював на нього.
-І ще дещо... Схоже, до цієї справи була причетна людина, яка має до вас безпосередній стосунок.
-...І хто ж це?
Запитав Клаель, уже приблизно здогадуючись про відповідь.
Ім’я, яке назвав Ерік, виявилося саме тим, яке він очікував почути.
-Гіраель Бірн... ні, мабуть, уже неправильно називати його членом родини маркіза Бірн, адже його вигнали з роду. Схоже, ваш брат був причетний до цього злочину.
"............"
Його підозра підтвердилася.
Клаель безсило відкинувся на спинку дивана й важко зітхнув.