Розділ 140: Розділ 140

Розділ 140

-Ну що ж... почнемо сьогоднішній урок музики.

Клаель, який прийшов до музичного класу, оголосив початок заняття.

За партами в музичному класі сиділи переважно дівчата — приблизно у співвідношенні вісім до двох.

Хоча це й факультативний предмет, дисбаланс досить значний.

Серед учениць було кілька знайомих облич, яких Клаель навчав після уроків.

-Мм...

А ще... з кутка класу на нього дивився легальний шота.

Луєй Біскіт свердлив Клаеля поглядом.

(Господи... він справді мене ненавидить. Ми ж навіть майже не спілкувалися...)

Зітхнувши, Клаель вирішив просто продовжити урок.

-Кхм... Гадаю, більшість із вас уже знає, але через певні обставини місіс Велено, викладачка музики, тимчасово взяла відпустку. Поки вона не повернеться, я, Клаель Бірн, буду її заміняти. Сподіваюся на плідну співпрацю.

У класі пролунали оплески.

Плескали переважно ті учениці, яких він навчав раніше.

Принаймні, схоже, його тут радо прийняли.

-Тож, як і раніше, продовжимо з того місця, де зупинилися. Щодо твору «Марш короля». Розділіться за своїми інструментами та партіями й починайте репетицію. Якщо комусь потрібна допомога — підходьте до мене.

На щастя, музичні уроки значною мірою складалися з самостійної практики.

Клаелю потрібно було лише час від часу давати поради учням, які зверталися до нього.

-Хм...

Як і очікувалося від учнів Королівської Академії.

Їхній рівень гри був доволі високим, тож великої потреби у вказівках не було.

"～～～～♪"

Однак серед цього пролунав фальшивий звук.

Луєй грав на флейті... але в мелодії чулися сторонні шуми.

-...Біскіт-кун, усе гаразд?

-...Не зовсім.

Коли Клаель звернувся до нього, Луєй відвернувся з похмурим виразом обличчя.

Це нагадувало дитину, яку спіймали на пустощах.

Якась мадам із любов’ю до молоденьких хлопців, можливо, визнала б це милим... але Клаель лише подумав: (Ну й що.)

-Якщо хочеш, я можу трохи допомогти тобі з грою.

-Не треба. Мені не потрібні ваші поради.

-Не кажи так. Дозволь мені виконати свою роботу... Тебе ж щось турбує, чи не так?

-Не розумію, про що ви.

-Коли ти граєш на флейті, до тебе повертаються погані спогади... чи не так?

-Що...!

Коли Клаель це сказав, Луєй шоковано витріщився на нього.

Схоже, він влучив у саме яблучко.

-Словами це ще можна приховати, але звук усе видає... глибоке збентеження у твоєму серці.

Це була брехня.

Він знав це з гри — сильна емоційна прив’язаність Луєя до флейти заважала його грі.

(Коли він грає на флейті, то згадує матір... і щасливі спогади, і відчай від її втрати. А ще — батька та брата, які насміхалися з нього за таке «дівчаче» заняття. У грі він долає цю травму завдяки зв’язку з Рейною.)

Однак... оскільки Рейна так і не просунулася у своєму «захопленні» Луєя, ця травма, найімовірніше, досі залишалася невилікуваною.

(Відповідальність за те, що я змінив сценарій... ні, чесно кажучи, я цього особливо не відчуваю.)

Якби це його не стосувалося, він би просто не втручався... але зараз Клаель був учителем музики.

А як учитель, він мав обов’язок направляти своїх учнів.

Щоб хоч трохи допомогти Луєю позбутися причини, через яку його звук збивався, Клаель вирішив дати йому невелику пораду.

-Тобі варто трохи розібратися в собі. І ще... здається, твоя флейта пошкоджена. Якість звучання погіршилася.

-Га... мамина флейта...

Луєй опустив погляд на флейту, на якій грав.

Почувши, що дорогоцінна пам’ятка про матір пошкоджена, він поспішно почав перевіряти інструмент.

-Я знаю хорошу майстерню з ремонту інструментів. Якщо хочеш, можеш віднести її туди.

Клаель назвав йому адресу музичної крамниці в королівській столиці.

Луєй цього не знав... але саме туди колись часто заходила його мати.

І саме там працював майстер, який виготовив цю флейту.

(А ще... там працював справжній батько Луєя.)

Розлучений із сином через впливового прийомного батька, справжній батько Луєя Біскіт тепер тримав маленьку музичну крамницю.

Зустріч із ним могла б допомогти Луєю подолати свою травму.

-Обов’язково сходи туди хоча б раз. Упевнений, це тобі допоможе.

"............"

Луєй якийсь час мовчки дивився на Клаеля... але зрештою, ніби здавшись, заговорив:

-Після уроків зайдіть до кімнати студентської ради.

-Гм?

-Принц Ерік хоче з вами поговорити. Він попросив мене передати це... хоча я взагалі не збирався.

Луєй фиркнув: — "Хмф!"

І більше нічого не сказав, знову піднісши флейту до губ.

-...Виклик від принца Еріка?

-Містер Клаель~, можна вас на хвилинку~?

-А, так. Зараз підійду—

Здивовано нахиливши голову, Клаель повернувся до учениці, яка його покликала, і вирішив поки що просто повернутися до роботи.

.

.

.

(П.П Мені здається Клаель став популярний серед учениць котрі відвідують заняття музики, а ще вони явно шипірять його і Рейну хахаха)