Розділ 137
Китоголов.
Птах, що належить до ряду пеліканоподібних, родини китоголовових і роду китоголовів.
Веде нічний спосіб життя, а вдень спить серед трави, зазвичай діючи наодинці, а не в зграї.
Полює переважно на рибу у заболочених місцевостях, але інколи може нападати й на змій або дитинчат крокодилів.
Через свій дивно меланхолійний вираз обличчя та звичку нерухомо стояти, ця маловідома тварина мала невелику, але віддану групу шанувальників серед людей.
-Угх… гух……
У задній кімнаті схованки банди.
Там двометровий китоголов тримав чоловіка за шию, піднявши його в повітря.
Хоч його й називали китоголовом, птахом він не був.
Перед ними стояв оголений по пояс мускулистий чоловік із пташиною головою.
-Що за!?
-Птах!? Ні, людина!?
-Та ні те, ні інше! Це просто якийсь монстр!
Побачивши надто сюрреалістичну сцену, Ерік та інші закричали від розгубленості.
Почувши їхні голоси… китоголов глянув на Еріка та його товаришів, які вбігли до кімнати.
-Курукуу......
Потім він тихо видав звук.
До речі — хоча це абсолютно марний факт — у китоголовів голосові зв’язки деградували, тому вони не кричать.
Як і очікувалося, істота перед ними явно не була справжнім китоголовом.
-Та це й так очевидно! Від шиї вниз у нього людське тіло!
Не стримався Ерік.
Істота все ще тримала чоловіка в повітрі, випромінюючи приголомшливу ауру.
-"Паон."
-Угх……
Однак… воно кинуло чоловіка, якого тримала, на підлогу.
Потім розвернулося й стало обличчям до Еріка та інших.
-Тц……!
-Обережно, воно наближається!
Попередив товаришів Вінсент.
Усі четверо вихопили зброю та стали в бойові стійки.
-"Паон."
Проте китоголов не атакував.
Із його спини виросли білі крила, а ноги відірвалися від землі.
-Що……!?
-Ого!?
А потім… китоголов головою вперед врізався в стелю, пробивши величезну діру, і вилетів назовні.
Ерік та інші прикрили обличчя руками, захищаючись від уламків, що посипалися зверху.
-Що… це щойно… було……
Ошелешено пробурмотів Ерік.
Поглянувши на дірку в стелі, крізь яку ідеально виднілося вечірнє небо, він застиг.
Невже воно просто полетіло в небо?
-Може… це був пташиний звіролюд?
-Та не може бути, щоб звіролюд опинився в цій країні… може, це був монстр?
Луєй і Вілл висловлювали припущення, але… Ерік раптом дещо усвідомив.
-Ні… це міг бути ангел.
-Ангел… оце? Ти серйозно?
Після слів Еріка голос Вінсента здригнувся так, ніби він сумнівався у його здоровому глузді.
Багато художників і релігійних діячів зображували ангелів на картинах… але китоголов, якого вони щойно бачили, взагалі на них не був схожий.
-Я якось бачив ангела, якого Рейна викликала магією… у нього була ведмежа голова, але від шиї вниз він виглядав дуже схоже…
Промовив Ерік, перебираючи своє кучеряве волосся.
Якщо це справді був ангел… тоді існувала лише одна людина, яка могла його послати.
-А, цей тип…!
-Що таке, Луєю?
-Це ж бос банди! Той самий, якого ми шукали!
Сказав Луєй, присівши біля татуйованого чоловіка, що лежав на підлозі.
Чоловік виглядав грубо й був весь укритий татуюваннями.
На вигляд йому було близько сорока, з дредами та великим носом, схожим на дзьоб яструба.
Його зовнішність повністю збігалася з інформацією, яку вони зібрали раніше.
Це був ватажок банди, для якого ця будівля служила базою.
-Схоже, він ще живий… але стан у нього жахливий.
-Величезна перемога… хотів би я так сказати, але ми ж нічого не зробили.
Вінсент насупився, а Вілл похитав головою.
Судячи зі стану попередньої кімнати, банду вже повністю знищили.
Їм навіть вдалося захопити ватажка.
Проте той факт, що все вирішилося без їхньої участі, залишив у них дивне відчуття незавершеності.
-......Рухаймося далі. Треба зосередитися на тому, що ми повинні зробити зараз.
Зітхнув Ерік.
Хоча слова були адресовані товаришам, здавалося, він говорив і сам до себе.
-Ми передамо цього чоловіка лицарям. Якщо ми схопили боса, дворянин, який його прикривав, уже нічого не зможе зробити… І ще, Вілле.
-Так, нам потрібно знайти докази того, що дворянин був причетний до їхніх злочинів, так?
-Ага, перевіримо кожну шухляду й кожен сейф!
З відчуттям нагальності Ерік та інші захопили бандитів і зібрали докази їхніх злочинів.
Через деякий час вони завершили свою місію та покинули схованку банди.
Таким чином… одну з банд, що полювали на Рейну, було знищено.
Вони також арештували дворянина, який використовував їх для злочинної діяльності, але в серцях Еріка та інших усе одно залишалося дивне відчуття тривоги.