Розділ 136: Розділ 136

Розділ 136

-......То ось де схованка цих беззаконних бандитів.

-Так. Якщо інформація точна.

Двоє юнаків спостерігали за певною будівлею, ховаючись у тіні.

Одним із них був кронпринц Ерік Сейнкл. Іншим — Вілл Райлес.

Навколо не було ані душі.

Місце, де вони перебували, було нетрями королівської столиці — так званим бідним районом.

Темний бік королівства, де збиралися діти-сироти, авантюристи, які через травми більше не могли битися, та злочинці, що жили поза законом.

Зазвичай Ерік, будучи кронпринцом, ніколи б не наблизився до такого місця… але сьогодні в нього була причина, яку він не міг проігнорувати.

-......Ті, хто базується тут, націлилися на Рейну. Я не можу просто закрити на це очі.

Ерік мав почуття до однієї жінки… до «Святої» Рейни Лорел, за якою, як виявилося, хтось полював, і тому вони прийшли провести розслідування.

І ось, нарешті виявивши схованку, вони прибули до нетрів, щоб узяти її штурмом.

-Гей, якийсь рух?

-Вінсенте, Луєю.

Позаду Еріка та Вілла з’явилися ще двоє.

Це були Вінсент Флейм і Луєй Біскіт.

Друзі, які навіть разом їздили у подорож під час літніх канікул.

Усі вони кохали одну й ту саму жінку, і саме це зробило їх близькими.

-Вибачте, але лицарі не пришлють підкріплення. Схоже, якийсь дурний дворянин вставляє палки в колеса.

-Військова поліція теж не може діяти. Щойно я згадав імена людей, які тут засіли, мене буквально виставили за ворота.

-......Я так і думав. Схоже, ці бандити мають підтримку дворян.

Ерік скривився від роздратування.

Четвірка переслідувала угруповання, яке полювало на Рейну… і дорогою їм вдалося зібрати деяку інформацію.

По-перше, на Рейну полювала не одна організація.

Одночасно діяли кілька груп, і… схоже, їх найняв хтось один.

Більше того… частина членів банд була пов’язана з дворянами.

Дворяни використовували банди для своїх брудних справ, а натомість гарантували, що військова поліція та лицарі їх не чіпатимуть… така була ситуація.

-Ні військова поліція, ні лицарі не можуть діяти… отже, схопити їх можемо лише ми.

-Ворогів п’ятдесят. Навіть якщо половини немає всередині, у будівлі все одно лишається майже тридцять головорізів.

-Нас лише четверо. Ми в меншості… але вибору немає.

-Це заради Рейни! Ми мусимо постаратися!

Ерік і троє його товаришів переглянулися та кивнули одне одному.

Якщо вони зволікатимуть, ворог може помітити їхні дії та втекти.

Їхня рішучість була єдиною.

Відступати вони не збиралися.

Навколо будівлі, яка була їхньою ціллю, нікого не було.

Вартових теж не видно, а саме місце виглядало моторошно тихим.

-Гаразд… ходімо!

На чолі з Еріком четвірка рушила до схованки банди.

Вихопивши мечі, вони вдерлися всередину, майже вибивши двері.

-Що за…!?

Усередині було близько тридцяти чоловіків бандитської зовнішності.

Вони були озброєні й мали б бути готовими зустріти нападників… але це було не так.

-Що це…?

-Усі… вже лежать…?

Бандити, злочинці, члени угруповання — усі вони валялися на підлозі, ледь помітно сіпаючись у судомах.

-Цих типів… хто так побив?

Ошелешено пробурмотів Вінсент.

Серед повалених були й кремезні чоловіки, які явно виглядали сильними бійцями.

Проте їх жорстоко відлупцювали, і тепер вони лежали непритомні.

-......У будь-якому разі, обшукаймо будівлю. Я хочу знати, хто це зробив, і щонайменше нам треба схопити їхнього боса.

-ГЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯЯ!

Посеред слів Еріка з глибини будівлі пролунав крик.

Четвірка переглянулася й кинулася на звук.

-Це в цій кімнаті…!

Схопившись за ручку дверей у дальній кімнаті, вони різко відчинили їх.

-Що за…?

-Це… китоголов!?

Перед ними постав китоголов, який тримав за шию татуйованого чоловіка з бандитською пикою, піднявши його в повітря.

.

.

.

(П.П Рейна послала своїх ангелів вибивати інформацію хд)