Розділ 132: Розділ 132

Розділ 132

Клаель, якого атакували бандити, зумів вирватися з ситуації та повернувся до гуртожитку для викладачів.

Натомість військова поліція прибула за викликом і увійшла до таверни, щоб заарештувати злочинців.

-"...Непростимо."

Тим часом.

У провулку неподалік від таверни, де все сталося, заговорила юна дівчина.

Той тихий голос, що ніби розчинявся в повітрі, належав дівчині, якої там узагалі не мало бути.

Сріблясто-біле волосся, смарагдово-зелені очі. Надто ідеальна краса

«Свята» з найбільшою силою цього покоління. «Свята Рейна Лорел» стояла в нічному провулку, ховаючись у тіні.

-"Непростимо, непрощенно… Як хтось міг наражати на небезпеку Клаеля? Я цього абсолютно не пробачу…!"

Рейна дізналася від «Святих Духів», що Клаеля викликали за загадкових обставин, і потайки вибралася з Великого храму, щоб перевірити, що з ним.

На випадок небезпеки вона ховалася в провулку поруч із таверною, готова в будь-який момент втрутитися.

На щастя, Рейні не довелося діяти.

Завдяки втручанню Клаеля, трьох плюшевих ведмедиків і Альберта Амлета, керівника відділу, який також прийшов допомогти, Клаель повернувся без жодної подряпини.

-"Я рада, що змогла побачити рідкісне видовище — як Клаель б’ється кулаками. Але… я не можу пробачити, що хтось націлився на нього…!"

Якби їй дозволили, вона б із задоволенням скинула «Блискавку Суду» на ту таверну і перетворила всіх бандитів усередині на попіл.

Але військова поліція вже була всередині та проводила арешти, а один із них технічно був братом Клаеля, тож вона стрималася.

-"Заспокойся… Клаель у безпеці. Все добре. І головне… треба знайти тих, хто на нього полює. Усіх до одного… я їх вистежу…!"

-Гей, гей, дивіться туди!

-Тут жінка! І вона просто неймовірна красуня!

Рейна гризла нігті й бурмотіла собі під ніс у напівбожевільному стані… аж раптом у провулку пролунав глибокий чоловічий голос.

Це була зовсім інша група, не ті, що нападали на Клаеля. П’яні чоловіки з почервонілими від алкоголю обличчями помітили Рейну.

-Пощастило нам. Гей, красуне, що ти робиш у такому місці?

-Не час дівчині гуляти самій, знаєш? Або ти… чекала на поганців, як ми, щоб з тобою заговорили?

-Ми знаємо одне чудове місце. Ходімо з нами! І навіть якщо скажеш «ні», ти все одно нікуди не втечеш до ранку!

"............"

П’яні чоловіки простягнули руки до Рейни.

Однак… їхні руки так і не торкнулися її плеча.

-Га...?

Зі стіни… ні, з дивної дірки в стіні раптом простягнулася товста рука.

М’язи, розвинені до майже нелюдської міри, схопили руку п’яного й міцно її стиснули.

-"Мяу."

І тоді… з темряви отвору з’явилася котяча плюшева мордочка.

Милим було лише обличчя — нижче шиї знаходилося напівоголене тіло чоловіка з надмірно розвиненими м’язами.

-Ааа… ААААААААААААА!

-М-монстр!

-Тікаймо, тікаймо!

П’яниці в паніці кинулися тікати… але шлях їм перегородила стіна.

-"Гав."

-"Тук-тук."

-"Гр-р-р."

Точніше… перед ними стояли «ангели» з ляльковими обличчями та грудьми з м’язів, товстих, як стіна, і перекривали прохід.

-АААААААААААААААААА!

-"Спершу… давайте зберемо інформацію."

Рейна пробурмотіла.

І вперше повернулася до п’яниць обличчям.

Її вираз, ніби витвір божественної краси, був лагідною усмішкою… але чоловіки відчули такий жах, що шкіра вкрилася сиротами.

-Почнемо з тебе. Кажи що завгодно — просто розповідай усе, що знаєш.

Хто націлився на Клаеля?

Скільки їх?

Розмір організації. Кількість людей. Озброєння. База.

Їй потрібно знати все. Вона почне ретельне розслідування з найменших деталей.

-Якщо хочеш пройти крізь ворота раю… говори тихо. Пекло холодне й темне, знаєш?

-"～～～～～～～～!"

Чоловіки видали нерозбірливі крики.

Відтоді вони більше ніколи не виходили вночі пити на вулицю.

Що саме змусило їх після того жити настільки «серйозним» життям — знають лише вони самі.

.

.

.

(П.П Ну що ж, чіпати Клаеля не слід було нікому, бо у Рейни її натура Яндере проявляється, і якщо це стається, то готуйтесь до смерті, або перевиховання (до повної заміни свідомості).)