Розділ 131: Розділ 131

Розділ 131

-Угх……

Клаель ударив пляшкою з алкоголем, і його старший брат із глухим звуком повалився на підлогу.

Принаймні покарання для зрадника було завершено. Клаель від самого початку збирався врізати цьому чоловіку, тож одну тимчасову ціль він уже виконав.

-Зв’язати його!

Закричав один із головорізів поруч.

Усі чоловіки разом кинулися, щоб схопити Клаеля.

-Ну, я приблизно й очікував, що все так закінчиться……

Він не знав, що за його голову призначили винагороду… але все ж минуло десять років відтоді, як він востаннє отримував листа від брата.

Клаель підозрював, що це може бути щось неприємне.

Саме тому він прийшов сюди не без підготовки.

-"Кума—"

Із-під пальта Клаеля вистрибнув плюшевий ведмедик.

Рейна сховала його серед речей Клаеля; це була одна із плюшевих іграшок, з якими він жив у викладацькому гуртожитку.

-"Кума—"

-"Кума, кума."

-"Кума!"

-ГВААХ! Що це за штуки такі!?

Три плюшеві ведмедики один за одним накинулися на бандитів, розмахуючи своїми короткими лапками й гамселячи їх.

Вони спритно ухилялися від ножів у руках головорізів, перестрибували зі столу на стіл і атакували.

-Чорт забирай… що це за іграшки!?

-Ігноруйте їх! Хапайте того хлопця!

Один із бандитів націлився на Клаеля.

Схоже, він хотів узяти його в заручники, щоб стримати ведмедиків.

-Це ж просто священник! Його легко скрутити!

-ООРАА!

-Стій смирно, чорт тебе забирай!

Головоріз кинувся на Клаеля.

Він спробував силою заламати його.

-…Мене справді недооцінили, га.

Але… Клаель ухилився від руки бандита.

Після чого, підсиливши своє тіло магією підтримки, вдарив його кулаком просто в обличчя.

-ГААХ…!

-Через те, що плюшеві іграшки всіх перемагають, це легко забути… але я й сам не такий уже слабкий у бійках.

Клаель бив і валив на землю всіх, хто на нього кидався.

-Цей тип… сильний!

-Хіба він не просто священник!?

Закричали головорізи, яких ставало дедалі менше.

Самопроголошених крутих хлопців розкладали на лопатки, Клаель що навіть не мав вражаючої статури, та плюшеві іграшки заввишки до коліна.

Для тих, хто тут зібрався, це мало бути справжнім кошмаром.

Хоч зазвичай він уникав бійок, ховаючись за Рейною та плюшевими іграшками… насправді Клаель був доволі сильним.

Його стиль бою зазвичай називали «кулачний цілитель» — він бився, посилюючи своє тіло магією підтримки.

Ще в студентські роки він брав участь у винищенні монстрів, і хоча був цілителем, усе ж набув пристойних бойових навичок.

-Відтоді як я почав жити з Рейною, навіть мої Святі мистецтва шалено посилилися… Можливо, я програю професійному солдату чи авантюристу, але не якимось вуличним шавкам.

-ГВОХ…!

Наступивши на живіт поваленого чоловіка, Клаель знизав плечима.

Більшість головорізів навколо вже лежали на підлозі побитими — завдяки ведмедикам.

-Тц… Ви, покидьки, думаєте, вам це зійде з рук!?

-Хм?

-Ви перейшли дорогу сім’ї Коротконогих! Готуйтеся здохнути!

Останній бандит люто закричав.

Кричати так, коли всі твої товариші вже лежать переможеними, виглядало досить жалюгідно.

-Ну… я не знаю, наскільки крута ця сім’я Коротконогих, але, судячи з усього, вони вже майже розвалилися.

-Не зазнавайся лише тому, що побив кількох дрібних сошок!

-Ні, ти теж входиш у число тих дрібних сошок.

-Заткнись! У нас ще є пан Йоган! Він поріже тебе на шматки!

Головоріз голосно закричав у бік дверей за барною стійкою.

-Пане Йогане, ми на вас розраховуємо! Час показати себе!

"............"

У відповідь на крик бандита… з-за дверей з’явився чоловік.

"............!"

Він явно відрізнявся від інших головорізів.

Схоже, це був не якийсь бандит чи покидьок, а справжній охоронець.

У руках він тримав довгу жердиноподібну зброю, мав суворе обличчя та гострий погляд.

Можна було сказати, що від нього йшла аура… аура «сильної людини».

-Це… може бути трохи погано…

Він був справді сильним.

Навіть такий аматор, як Клаель, міг відчути силу цього чоловіка.

-Гах…

Але чоловік раптом упав.

Він виблював кров і покотився підлогою… а позаду нього з’явилася ще одна людина.

-Доброго дня, пане Бірн. Гарного вечора.

-…Професор Амлет.

Той, хто вийшов з-за спини чоловіка, був одним із цілей захоплення — спокусливо привабливий викладач Альберт Амлет.

Амлет відтягнув комір сорочки, демонструючи масивні груди, і другою рукою підняв два пальці.

-Я помітив, що з викладацького гуртожитку подали заявку на вихід, тож вирішив перевірити… схоже, не дарма.

-…Ви дуже допомогли. Завдяки вам я врятований.

-Ну, думаю, усе й так якось владналося б, навіть без мене.

"............?"

Що він мав на увазі?

Клаель здивовано подивився на нього, але Амлет не відповів.

Натомість він ударом у живіт вирубив останнього бандита.

-Отже… схоже, тих, хто полював на містера Бірна, уже знешкоджено.

-…Сподіваюся, на цьому все закінчиться.

-Що ви маєте на увазі?

-Вони ж самі сказали. За мене призначили винагороду.

Можливо… винагороду призначили не лише за Клаеля, а й за Рейну.

-Треба щось із цим робити… але спершу…

Клаель перевів погляд убік.

Там стояла людина, яка й виманила його сюди.

-Вибач, я був неправий! Будь ласка, пробач мене!

Схоже, він уже встиг отямитися.

Другий старший брат Клаеля… Ліель стояв навколішки в одних трусах і вибачався, низько схиливши голову.